Золотое руно

Кадр 1

ЗОЛОТЕ РУНО

Кадр 2

У стародавньому Мінійському Орхомені в Беотії правив син бога вітру Еола, цар Афамант. Двоє дітей було в нього від богині хмар Нефели — син Фрікс і дочка Гелла. Зрадив Нефелу Афамант і одружився з Іно. Не злюбила Іно його дітей і записила їх згубити.

Кадр 3

Щоб урятувати своїх дітей, богиня Нефела послала золоторунного овна. Сів на нього Фрікс із сестрою своєю Геллою, і поніс їх овен повітрям далеко на північ… Ось і море. Злякалась Гелла, упала від страху, і поглинули її вічношумливі морські хвилі. З того часу те море стало зватись Геллеспонтом.

Кадр 4

А овец із Фріксом спустився в далекій Кольхіді, де правив чарівник Еет. Златорунною овна принесли в жертву Зевсу. Золоте руно повісили у священному гаю, і доглядати його мав вогнедишний дракон, що ніколи не скрепляв сном своїх очей. Потомки Афаманта знали, що порятунок і благоденство їх роду залежить від володіння руном, і хотіли за всяку ціну здобути його.

Кадр 5

На березі голубої морської затоки брат Афаманта, Кретéй, збудував місто Іолк. Вмер Кретéй, і правити в Іолку став син його Есон, та брат по матері Пелій відняв у нього владу. Незабаром народився в Есона син. Боявся Есон, що пихатий і жорстокий Пелій уб’є немовля, і вирішив сховати його. Він оголосив, що дитя померло, а сам відніс сина на схил гори Пеліону.

Кадр 6

Там у лісі, в печері, ріс хлопчик, виховуваний Хіроном, наймудрішим з кентаврів. Хірон дав йому ім’я Ясон. Не було рівного Ясонові у вправності, силі і хоробрості, а красою він був рівний небожителям. У двадцять років зважився Ясон іти в Іолк і зажадати від Пелія, щоб повернув він йому владу.

Кадр 7

З подивом дивилися жителі Іолка на прекрасного юнака: на плечі його була накинута періста шкура пантери, і лише одна права нога взута у сандалю. Пишні кучері спадали на плечі, увесь він сяяв красою і силою юного бога. А Пелій, побачивши юнака, здригнувся.

Кадр 8

Оракул відкрив колись Пелію, що загибель загрожує йому від людини, яка прийде з гір і буде взута на одну ногу. — Звідки ти родом? — ховаючи переляк, спитав Пелій. — Ясон я, син Есона. Хочу зажадати, щоб мені повернули владу над Іолконом.

Кадр 9

Побоявся Пелій відмовити Ясонові, та поставив одну умову: — Ти мусиш вирушити у Колхіду і заволодіти золотим руном. Так відповів Пелій Ясонові, затаївши злобу в серці. Він вірив, що загине Ясон, якщо зважиться вирушити у Колхіду.

Кадр 10

І почав готуватися Ясон до походу. З усіх країн Греції скликав він героїв. А який чудовий корабель збудував для них Арг! Сама Афіна допомагала Ясону. Прекрасний був корабель „Арго“. Аргонавтами назвали усіх, хто вирушив у далеке, повне небезпек плавання.

Кадр 11

Не тільки Афіна охороняла аргонавтів—їх прийняла під свій захист і Гера. Одного разу вона з’явилась Ясонові на березі гірської річки під виглядом старезної бабусі і просила перенести її на другий берег. Герой бережно переніс її. Відтоді і полюблювала вона Ясона.

Кадр 12

Тільки-но край неба заÿнявся світлом вранішньої зорі, як гордо виплив „Арго“ з гавані у відкрите море. Ударів Орфей у струни золотої кіфари, і залунала його чудова пісня. А з глибин моря повипливали риби і швидкі дельфіни; зачаровані співом Орфея, пливли вони за „Арго“.

Кадр 13

Після недовгого щасливого плаваня герой приплив до квітучого острова Лемносу. Жодного мужчини не було тут. Юна цариця Гіпсіпіла радила не пускати аргонавтів у місто. Та стара Полуксо суперечила цариці й умовляла прийняти мужчинів.

Кадр 14

З пошаною приняла Гіпсипіла Ясона. Бенкети йшли за бенкетами. Здавалось, забули герой про той великий подвиг, який чекає на них. Нарешті, Герака викликав аргонавтів на берег моря, де стояв „Арго“. З гнівом дорікав він друзям. Засоромлені герой вирішили покинути Лемнос.

Кадр 15

Пристали аргонавти до півострова Кізіку, де жили долони. З пошаною прийняв героїв цар Кізіку. Але врані, коли аргонавти зібралися в путь, з’явилися сусіди долонів, шестирукі велетні, і почали кидати величезне каміння, щоб закрити вихід із затоки у відкрите море. Схопився за лук Геракл і став посилати смертоносні стріли у велетнів. Недовго тривав бій…

Кадр 16

Рушили в дорогу аргонавти. Але вночі перемінився вітер, і вже несе віл „Арго“ назад. У нічній темряві пристали до Кізіку аргонавти. Не впізнали їх жителі острова. Закрилів страшний нічний бій. У чорній пітьмі б’ються друзі з друзями… І тільки на ранок пізнають бійці одні одних.

Кадр 17

До берегів Мізії пристали аргонавти, щоб запастись водою і їжею. Пішов у ліс могутній Геракл. Коли ще біжить його друг Поліфем і каже, що чув крик юного Глааса. Разом з Поліфемом Геракла скрізь шукає Глааса, та все марно.

Кадр 18

А аргонавти, як тільки з’явіла на небо промениста вранішня зоря рушили в дорогу… Посмутилися герої, побачивши, що немає серед них двох найславетніших товаришів. Раптом з морських хвиль показався віщий бог Главк і сказав, що з волі Зевса лишилися Геракл і Поліфем у Мізії.

Кадр 19

Прибули аргонавти до Віфінії. Цар бебриків Амік пишався своєю велетенською силою і примушував усіх битися з собою. Полідевк, юний син Зевса і Леди, спокійно прийняв виклик. Почався бій. Як розлютований бик, кинувся Амік на Полідевка, та ухилився герой і завдав царю бебриків страшного удару. У передсмертних корчах упав Амік на землю.

Кадр 20

Коли бебрики побачили, що їх царя вбито, напали вони на Полідевка. Схопилися за зброю аргонавти і кинулися до бою. Як леви, б’ються герої. Кинулися утікати бебрики.

Кадр 21

Незабаром пристав „Арго“ до берегів Фракії. Назустріч героям вийшов сліпий і знесилений старець. То був Фіней, колишній цар Фракії. Вразив Аполлон сліпотою Фінея за те, що зловживав він даром віщування і відкривав людям таємниці Зевса. А боги послали гарпій, які прилітали до старця у дім, пожирали всю їжу й розносили страшний сморід.

Кадр 22

Лише крилаті сини Бореч, які прибули на „Арго“, можуть допомогти Ясонові. Коли прилетіли гарпії, погналися за ними на своїх могутніх крилах борсади. Вже хотіли вони вразити гарпій мечами, та посланиця богів Іріда зупинила їх: віднині, сказала вона, боги звеліли гарпіям не вертатись до Фінея. Віщий старець відкрив аргонавтам, які ще небезпеки чекають на шляху до Колхіди і як подолати їх.

Кадр 23

Ось і Симилегадські скелі, що розходяться і знов з страшним гуркотом ударяються одна об одну. Згадавши герой поради Фінея—пустила вперед голуба. Неушкодженим пролинув він поміж скелями. Радісно скрикнули аргонавти: пропливе повз Симилегади і „Арго“!

Кадр 24

Розійшалися скелі. Хваль киплять і клекочуть навкруги, гнуться весла, „Арго“ кружляє, ніби вуталий човник. Зараз зіткнуться скелі. Загибель неминуча. Та прийшла на допомогу сама Афіна-Паллада. Однією рукою вдержмала вона скелю, а другою з такою силою штовхнула „Арго“, що він стрілою винісся із протоки.

Кадр 25

Багато край промнуляи аргонавти, багато бачили народів. Ось владни показався острів. З нього знявся, виблискуючи в промінні сонця своїми крилами, великий птах; він пролетів над „Арго“ і зронив перо на Отлея. Мов стріла, вп’ялося воно в плече, кров полилася з рани. З подивом дивляться на перо аргонавти—воно мідне й гостре, як стріла.

Кадр 26

І зрозуміли герої, що острів цей — Аретіада. Почали кричати й бити в щити списами та мечами. Величезною зграєю звилися над островом птахи, і посипався на героїв дощ стріл. А коли сховались птахи геть за обрієм, вибігли на берег сини Фрікса, які потрапили на острів випадково. Аргонавти взяли їх з собою на корабель.

Кадр 27

Высился вже вершини Кавказу. Бачнал герой, як летів величезний орел до тієї скелі, де був прикутий титан Прометей, і чули тяжкий його стогін. Ось і гирло Фазісу. Аргонавти стали на якорі в затоці. Спокійно поснули герої. Мети досягнено, вони в Колхіді.

Кадр 28

Богині Гера й Афіна прийшли до богині кохання Афродіти просити, щоб вона звеліла синові своєму Еротові пронизати золотою стрілою серце Медеї, Еетової дочки. Знали богині, що одна тільки чарівниця Медея може допомогти Ясонові в його небезпечнім подвигу.

Кадр 29

Прокинулись аргонавти. З поcохом миру вирушив Ясон із синами Фрікса у палаци Еєти. На подвір’ї побачила їх Медея, що йшла саме до своєї сестри Халкіопи, дружини Фрікса. Вийшла і Халкіопа, побачила своїх синів, обіймає, цілує.

Кадр 30

В той час з високого Олімпу опустився на своїх золотих крилах Ерот. Сховавшись за колоною, напнув тятиву свого лука, вийняв стрілу і пустив її прямо в серце Медеї. Пронизала стріла її серце, і відразу відчула вона любов до Ясона.

Кадр 31

Ледве почув Єст, що Ясон хоче здобути золоте руно, як гнівом блиснули його очі. Надумавши згубити Ясона, сказав він йому: — Ти одержиш золоте руно, але спершу розори поле, присвячене Аресові, моїм залізним плугом. До плуга запряжи мідяногих, огнедишних биків, засій це поле зубами дракона і перебий закутих у панцири воїнів, які виростуть з тих зубів.

Кадр 32

Ест надумав спалити „Арго“ з усіма героями, а Фріксових синів стратити тяжким катуванням після того, як загине Ясон. Настала ніч. Поринула в сон Еєтова столиця. Спокій запанував всюди. Немає його тільки в чертогах Медеї. Там Халкіопа благає сестру врятувати синів, допомогти Ясонові.

Кадр 33

Рано-вранци встала Медея, дістала скриньку з чарівними мазями і виглядала „масло Прометея“. Всякий, хто натирался цією маззю, здобував нездоланну силу. У храмі Гекати зустрілася Медея з Ясоном, віддала йому мазь, навчила як виконати доручення Еети. Прекрасна стояла Медея, сповнена кохання і суму. Дивиться на неї Ясон, і опановує серце його любов до Медеї.

Кадр 34

Ясон катер спис, меч і щит чарівною маззю, а потім натерся сам. Знайшов на Аресовому полі залізний пауг і мідне ярно. З несамовитим ревом кинулися на нього огнедишні бики. Схопив їх Ясон могутніми руками і притяг до пауга.

Кадр 35

Зорав Ясон усе Аресове поле, засіяв його зубами дракона... Ніби заворожилася земля, і з неї показалися шоломн й голови воїнів. Схопив Ясон величезний камінь і кинув його у натовп породжених із зубів дракона воїнів: почалася між ними кривава битва.

Кадр 36

З великим подвигом дивився на Ясона Ест. Грізно насупив брови цар. Не промовлявши й слова, помчав він до міста на своїй колісниці, думаючи тільки про те, як згубити чужинця.

Кадр 37

Скликав Еет раду найзнатніших жителів Колхід. Почувала Медея, що загрожує велика небезпека і їй, і Ясонові. Умовила вона Ясона негайно йти по руно. У темряві священного гаю вилискувало воно золотим блиском. Скропила Медея дракона чарівним зіллям, і склепилися його огнеблискучі очі. Заяв золоте руно Ясон і поспішив на „Арго”.

Кадр 38

Треба було покинути Колхіду перш ніж дізнається Еет про викрадення руна. Пообрубував Ясон канати, якими прив’язаний був „Арго“ до берега, вхопились за весла герої і, мов стріла, помчав корабель все далі й далі від Колхіди.

Кадр 39

УКРІНХРОНІКА. КИЇВ-133. ЩОРСА, 18 ДЕРЖКІНО УРСР 1985 р. ЦІНА 30 коп. МАЛЮВАВ Ю. ХАРКІВ РЕДАКТОР О. КОТОВСЬКИЙ