Сирко

Кадр 1

ciPKO украïнська народна казка Малював Петро Дейлик

Кадр 2

Був собі в одного чоловіка собака Сірко, який з роками тяжко постарів.

Кадр 3

Узяв хазяїн та й прогнав його від себе.

Кадр 4

Никає Сірко по полю, і так йому гірко: „Скільки років я хозяїнові вірно служив, годин, добриво йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав“.

Кадр 5

Ходить він так і думає. Коли це приходить до нього вовк та й питає: —Чого ти тут ходиш? Сірко йому відповідає: —Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, а я й ходжу тут.

Кадр 6

Тоді вовк йому: — А ти зроби так, щоб тебе хазяїн ізнову прийняв до себе. Сірко каже: — Зроби, голубинку, я вже таки тобі віддячу.

Кадр 7

Вовк каже: — Ну, гляди: як вийде твій хазяїн із мінною мати і вона дитину положить під копною, то я візьму дитину, а ти будеш відіймати її від мене.

Кадр 8

У жнива той чоловік і жінка вийшли в поле жати. Жінка положила свою маленьку дитину під копою, а сама й жне коло чоловіка.

Кадр 9

Ноли це вовк біжить житом, та за ту дитину — і несе її полем.

Кадр 10

Сірко за тим вовком, доганяє його, а чоловік кричить: —Гид-га, Сірко!

Кадр 11

Сірко якось догнав того вовка, відняв дитину, приніс до того чоловіка та й віддав йому.

Кадр 12

Тоді той чоловік вийняв з торби хліб і кусок сала та й каже: — На, Сірко, їж — за те, що не дав вовкові дитини з’їсти!

Кадр 13

Ото ввечері ідуть з поля, беруть і Сірка.

Кадр 14

Прийшли додому, чоловік і каже: —Жінко, вари лишень гречані галушки та сито їх салом затовчи!

Кадр 15

Тільки вони зварилися, він садовить Сірка за стіл, сів сам коло нього та й каже: — А сип, жінько, галушки та будемо вечеряти.

Кадр 16

Жінка й насипала. Він Сіркові набрав у полумисок: так уже йому годить, щоб часом гарячим не полікся! Ото Сірко й думає: „Треба мені віддячити вовкові, що він мені таку вигоду зробив“.

Кадр 17

А той чоловік, діждавшись м’ясниць, віддає свою дочку заміж.

Кадр 18

Сірко пішов у поле, знайшов там вовка та й каже йому: —Прийди у неділю ввечері до нашого городу, а я тебе введу в хату та віддячу тобі за те, що ти мені добро зробив.

Кадр 19

Ото, діждавшись неділі, прийшов вовк на те місце, куди йому Сірко казав. А в той самий день у того чоловіка було весілля.

Кадр 20

Сірко вийшов до нього та й увів у хату і посадовив його під стіл.

Кадр 21

Ото Сірко на столі взяв пляшку наливки, м’яса доволі і поніс під стіл, а люди хотіли того собаку бити.

Кадр 22

Чоловік каже: — Не бийте Сірка: він мені добро зробив, то я йому добро буду робити, поки його віку.

Кадр 23

Сірко бере, що лучче на столі лежить, та й подає вовкові.

Кадр 24

Нагодував так, що вовк не витерпів та й каже: — Буду співати!

Кадр 25

Сірко каже: — Не співай, бо тут тобі буде лихо! Лучче я ще тобі подам наливки, та тільки мовчи.

Кадр 26

Вовк, як випив ту наливку, та й каже: — А тепер уже буду співати!

Кадр 27

— Не співай, бо обидва пропадемо — і я й ти. — Ой, не видержу — співатиму!

Кадр 28

Та як завис під столом!

Кадр 29

Люди посхлопывались — туди-сюди!

Кадр 30

Глянули під стіл — аж там вовк!

Кадр 31

Деякі повтікали з хати, а деякі хотіли бити вовка.

Кадр 32

А Сірко й ліг на вовкові, наче хоче задушити.

Кадр 33

Хазін каже: — Не бийте вовка, бо ви мені Сірка уб’єте! Він йому раду й сам дасть,— ось не займайте!

Кадр 34

Ото Сірко вивів вовка аж на поле та й каже: — Ти мені добро зробив, а я тобі! Та й попрощались.

Кадр 35

КІНЕЦЬ Редактор Таранецъ А.Т. Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР 1987 р. Ціна 30 коп.