Названый отец

Кадр 1

НАЗВАНИЙ БАТЬКО УКРАИНСЬКА НАРОДНА КАЗКА

Кадр 2

Зосталося три брати сиротами—ні батька, ні неньки. І дома нема нічого—ні хазяйства, ні хати.

Кадр 3

Ото й пішли вони всі втрьох найматися. Аж іде дід старий-старий, борода біла.

Кадр 4

Розповіли йому брати про свою біду, а дід каже: —Будьте ви мені сини, а я вам батько. Я з вас людей пороблю, навчу, як жити, з правдою не розминаючись.

Кадр 5

Згодились вони та й пішли з тим ділом. Ідуть темними лісами, широкими полями.

Кадр 6

Аж бачать-стоїть така хатка чепурна, біленька, у вишневому садочку, квітками обсаджена.

Кадр 7

Вибігає з хати дівчина, така гарна, як та квіточка. —Коли б мені цю дівчину посватати, та ще щоб були в мене воли та корови!—каже старший брат.

Кадр 8

—Добре, ходім сватати!—Дід-батько до нього.—Живи щасливо, та тільки за правду не забувай!

Кадр 9

От висватали вони ту дівчину, відгуляли весілля. Старший син хазяїном став і в тій хаті зостався.

Кадр 10

Ідуть вони далі втрьох. Коли знову стоїть хата гарна, а коло неї млин і ставочок, і дівчина гарна щось робить коло хати.

Кадр 11

То підстарший брат тільки глянув й каже: —Коли б мені ту дівчину за себе взяти, та ще щоб млин і ставочок, то я б у млині сидів та й хліб мав поки мого віку.

Кадр 12

Посваталі вони дівчину, відгуляли весілля. – Ну, синку, тепер живи щасливо та правду не забувай.

Кадр 13

Ідуть далі вдвох. Бачать—хатка вбога стоїть. І дівчина виходить з хати, дуже гарна, як зірочка ясна, а вбога така, що лата на латі.

Кадр 14

—Коли б мені з цією дівчиною одружитися, то робили б ми і хліб у нас був би, не забували б ми і про вбогих людей.

Кадр 15

— Добре, синку,— так і буде. Гляди ж тільки, правди не забувай! Оженив і його й пішов собі по світах.

Кадр 16

А три брати живуть. Старший брат так забагатів, що вже будинки собі помурував, червонці складає, та тільки про те й думає, як би йому тих червонців найбільше постягати.

Кадр 17

Підстарший брат теж забагатів. Стали за нього наймити робити, а сам він тільки лежить, їсть, п’є та порядок дає.

Кадр 18

Найменший так собі живе: коли що дома є, то й з людьми поділиться.

Кадр 19

Повертається дід-батько подивитися, як то його сини живуть. Приходить до найстаршого старцем убогим, милостині просить.

Кадр 20

У сина добра, що страх: будинки муровані, стоги, стодоли, товару повні обори, комори добра повні, гроші… А милостині не дав!

Кадр 21

Пішов дід. Відійшов з версту, став, оглянувсь назад на ту господу та на те добро—і все добро запалало.

Кадр 22

У підстаршого брата і млинок, і ставок, і хазяйство гарне.

Кадр 23

Сам він у млині сидить. Уклонився дід низенько! —Дай, чоловіче добрий, хоч трохи борошна, я не маю чого з’їсти. —Шкода, я ще й собі не намолоти́в. Багато вас тут таких валандається! — відповів син.

Кадр 24

Відійшов дiд трохи, оглянувсся,—так i охопило той млин полум’ям.

Кадр 25

Приходить дід до третього брата. А той живе вбого, хатка невелика, тільки чистенька.

Кадр 26

Зробився дід уже таким обшарпаним, обідраним. —Дай, — каже, — хоч шматочок хліба! —Ідіть, дідусю, в хату — там вас і нагодують і з собою ладуть.

Кадр 27

Жінка, як побачила, що дід такий обідраний, пожаліла його, дала штани й сорочку переодіти. А як надівав, побачила в нього на грудях велику страшну рану.

Кадр 28

— Що це за рана? — Від неї мені скоро смерть буде, бо вилікувати її може тільки попіл з тієї хати, яку господар сам спалить. Та хто ж це зробить?!

Кадр 29

Замислився найменший брат... і жінку пита. А жінка каже: — Ми хату вдруге наживемо, а добрий чоловік як умре, то вже другого життя йому не буде.

Кадр 30

Повиносили вони дітей… Глянув чоловік на хату — жалко йому свого добра. А чоловіка ще жаліше. Взяв та й підпалив.

Кадр 31

Так ураз хата полум’ям взялась—де й ділася. А замість неї постала інша хата, така гарна та пишна!

Кадр 32

А дід стоїть та тільки всміхається. — Бачу, сину, що з вас трьох тільки ти й не розминувся з правдою. Живи ж щасливо!

Кадр 33

КІНЕЦЪ МАЛЫВАЛА Г.КИСЛЯКОВА

Кадр 34

БЕЗОПАСНАЯ