Козел и баран

Кадр 1

ЦАП та БАРАН країнська народна казка

Кадр 2

Був собі чоловік та жінка. Мали вони цапа й барана.

Кадр 3

I були ті цап та баран великі приятелі—куди цап, туди й баран.

Кадр 4

Цап на город по капусту — і баран за ним.

Кадр 5

Цап у сад — і баран за ним.

Кадр 6

— Ох, жінко, — каже чоловік, — проженімо ми барана й цапа, а то за ними ні сад, ні город не вдержиться.

Кадр 7

—А збирайтесь, цапе й баране, собі з богом, щоб вас не було у мене в дворi.

Кадр 8

Скоро цап та баран тєє зачули, зараз із двору майнули. Пошили вони собі торбу та й пішли.

Кадр 9

Ідуть та ідуть. Коли це бачать: посеред поля лежить вовча голова.

Кадр 10

От баран дужий, та не смиливий, а цап смиливий, та не дужий: — Бери, баране, голову, бо ти дужий. — Ох, бери ти, цапе, бо ти смиливий.

Кадр 11

Узяли вдох i вкинули в торбу.

Кадр 12

Ідуть та ідуть, коли горить вогонь. — Ходімо й ми туди, там перенесуємо, щоб нас вовки не з’їли.

Кадр 13

Приходять туди, аж то вовки кашу варять.

Кадр 14

—А, здорові, молодці! —Здорові! Здорові!.. Ще каша не кипить — м’ясо буде з вас.

Кадр 15

Ох, так баран злякавсь, а цап давно вже злякавсь. Цап і роздумавсь: — А подай лишень, баране, оту вовчу голову.

Кадр 16

От баран і принц. —Та не цо, а подай быльшу! — каже цап.

Кадр 17

Баран знову цупить ту ж саму. — Та подай ще быльшу!

Кадр 18

Ох, тут уже вовки злякались: стали вони думати-гадати, як відціля тікати. „Бо це — кажуть — такі молодці, що з ними й голови збудешся, — бач, одну по одній вовчі голови тягають“.

Кадр 19

От один вовк і починає: —Славна, братці, компанія. І каша гарно кипить, та нічим долить—піду я по воду. Як пішов вовк по воду: „Хай вам абищо, з вашою компанією!".

Кадр 20

Як зачав другий того дожидати, став думати-гадати, як би й собі відтіля драла дати: —Е, вражий син: пішов та й сидіть, нічим каші долить; ось візьму я ломаку та прижену його, як собаку. Як побіг, так і той не вернувся.

Кадр 21

А третій сидів-сидів та й каже: — Ось піду лишень я, так я їх прижену. Як побіг, так і той радий, що втік.

Кадр 22

То тоді цап до барана: —Ох, брате, скоріше хвататися, щоб нам оці кашу поїсти та з куреня забратися.

Кадр 23

Ох, як роздумавсь вовк: — Е, щоб нам трьом та цапа й барана боятись? Ось ходім, ми їх поїмо, вражих синів!

Кадр 24

Прийшли, ах ті добре справились та й з куреня забрались.

Кадр 25

Як побігли, та й на дуба забрались.

Кадр 26

Стали вовки думати-гадати, як би цапа та барана нагнати.

Кадр 27

Як стали йти і знайшли їх на дубі.

Кадр 28

Цап смышленый — заліз аж на верх, а баран несмливий — так нижче.

Кадр 29

— От лаяй, — кажутъ вовки ковтунатому вовкови, — ти старший, то й ворожи, як нам їх здобувати.

Кадр 30

Як алг вовк догори ногами, то й зачав ворожити.

Кадр 31

Баран на гылi сидить та так дрижить.

Кадр 32

А потім як упаде, та на вовка!

Кадр 33

Цап сміливий, не став міркувати, а як закричить: — Подай мені ворожбита!

Кадр 34

Вовки як схопились, так за ними аж закурилось.

Кадр 35

А цап та баран безпечно пішли…

Кадр 36

та й зробили собі курінь, де й понині живуть.

Кадр 37

Художник П. Дейлик Редактор А. Таранецъ Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР 1987 р. Ціна 30 коп.