Пастух богатырь

Кадр 1

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ РСР ПО КІНЕМАТОГРАФІЇ КИЇВ 1986

Кадр 2

АЛТАЙСЬКА КАЗКА ПАСТУХ БОГАТИР ХУДОЖНИКИ В.А. УЛЫНОВА В.А. БУИНОВСКИЙ

Кадр 3

Колись давно в горах Алтаю жив сміливий і дужий мисливець. Жив він удвох з маленьким сином, якого змалку вчив бути стійким у біді і вірним у дружбі.

Кадр 4

Рідко повертався мисливець додому без здобичі. Але небезпечне життя мисливця. Трапилось так, що в поєдинку із хижим звіром він загинув. Лишився хлопчик один.

Кадр 5

Вирішив він спуститися в долину до людей. Та не знав бідолашний Боро-Чуда, що хазяйнували там жадібні й злі багатії-баї, байдужі до чужого горя. Побачили, що хлопчина малий і неволий, та й прогнали його.

Кадр 6

Став Боро-Чуда жити у лісі.

Кадр 7

Спав на голій землi, iв що прийдеться. На лахмiття зносився його одяг.

Кадр 8

А як прийшла весна, змайстрував собі лук, стріли і вирушив у далеку дорогу—шукати кращої долі.

Кадр 9

Позаду лишились могутні хребти і холодні річки, а попереду заступила дорогу дрімучий ліс. І скаче по ньому полум’я, птахи й звірі рятуються від пожежі.

Кадр 10

Дивиться хлопчик — посеред полум’я сосна стоїть, по стовбуру довгій змій повзе, а спуститись не може. Пожалів Боро-Чудо змія, простягнув йому палицю, виніс із полум’я і поклав на холодний камінь.

Кадр 11

Вдячний змій подарував хлопчині яйце. Поклав той яйце за пазуху і пішов собі далі.

Кадр 12

Ішов, ішов… Утомився, захотів істи, тоді й згадав про зміїв дарунок. Вийняв яйце з-за пазухи, надбив шкаралупу й випив. І в ту ж мить відкрилась йому мова птахів і звірів.

Кадр 13

Хлопчина дивиться пильно, до всього прислухається. Бачить – на ялині ворон сидить, скликає своїх братів: — Мерщій сюди, тут лоша в болоті захрясла. Кр-р-ра, ох і чудовий нам буде поживок!

Кадр 14

І справді: лошатко в болоті загрузло, ленить — смерти чекає. Допоміг йому Буро-Чудо із трясовини вибратися. —Візьми мене з собою,— каже лошатко,— ти мене виручив — я тобі вірно служитиму!

Кадр 15

Пішли вони далі вже вдвох. Чує Боро-Чуда малійний голосок, що кличе на допомогу. Бачить: цапенятко маленьне стрибає, а його переслідує страшний вовчисько. Зірвав Боро-Чуда з плечей лук, натягнув тятиву і всадив стрілу у вовче горло.

Кадр 16

А цапенятко каже хлопчикові: —Ти мене врятував — я з тобою довіку не розлучатимусь. І пішли вони далі вже втрьох.

Кадр 17

Аж тут собака назустріч біжить. Накуть друзі: — Ми йдемо шукати щастя, ходімо з нами. — Не можу… Мене чекає господар, Салтан-хан. Вирішив Боро-Чуда навідатись до Салтан-хана. — Іди,— сказали йому друзі.— Якщо буде потрібна допомога— свисни двічі…

Кадр 18

— Бачу, здалеку йдеш, — каже Салтан-хан, — годилося б тебе нагодувати, обігріти, та ось біда: вогнище згасло, дрова всі виїли.

Кадр 19

Взяв хлопчина сокиру, нарубав дров. — Бачу, меткий ти, — каже Салтан-хан. — Може, попрацюєш у мене? Кожушон тобі буде. Старатимешся — чоботи подарую, бісером гаптовані.

Кадр 20

Погодився Боро-Чудо. Став у хана худобу пасти. Минув рік, а Салтан-хан про обіцянку вміє й не згадує. Пастух, як і досі, без чобіт ходить, дрантя своє латає.

Кадр 21

Якось жень Боро-Чудо овець на водопій, бачить — відстає маленьке жовтеньке ягнятко, мало не плаче. Барани йому дорікають: — І чого ти таке кволе й нікчемне вдалося?

Кадр 22

Заступився Боро-Чудо за малюка. Взяв ягнятко на руки, до водопою поніс. Наже ягнятко хлопчикові: —Ти мене помалів—я тебе любитиму! Салтан-хан кричить: —У мене зроду-віку мовтих ягнят не водилося. То це ти так за моєю старою ходиш? Не бачити тобі розрахунку ще цілий рік!

Кадр 23

Свиснув Боро-Чуда двічі, а лошатко й цапеня уже поряд.

Кадр 24

Притиснув хлопчиня ягнятка до грудей правою рукою, цапеля підхопив лівою, осідлав коника. Коник через річку перескочив і навіть до води не доторкнувся. Хан аж заверещав, коли побачив таке диво.

Кадр 25

А четверо друзів пішли по Алтаю щастя шукати. Довгий шлях для друзів — удвічі коротший.

Кадр 26

Бачать — біля підніжжя п’яти синіх гір зеленіє квітуча долина. Джерела з-під землі дзюркотять, квіти на відпочинок запрошують.

Кадр 27

—Житимемо тут, — вирішили друзі. Лоша́тко, цапе́ня і ягня́тко на лузі соковитою травою ласують. Хлопчина із гілок курінь буде, із трави постіль ладнає.

Кадр 28

Вранці Боро-Чуда прокинувся, дивиться — стоїть замість куреня намет шовковий. Посеред намету парчева скатертина розіслана, а на ній — посуд золотий, їжа небачена; скільки з скатертини не візьмеш, стільки на ній знову з’являється.

Кадр 29

Свиснув Боро-Чуда тричі — від свисту того аж трава до земли нахилилася, листя з осики посипалося… Бачить — прямісінько до намету мчить вітроногий кінь-красень, зі скелі тур золоторогий сходить, з пологого схилу баран золоторуний спускається.

Кадр 30

Боро-Чуда очам своим не вірить. Над струмком нахилився очі промити, а із води на нього вродливий юнак дивиться: самого себе Боро-Чуда не впізнає.

Кадр 31

Слава про пастуха-богатиря на Алтаю полетіла, до Салтан-хана докотилася. Від злості хан аж почорнів, не їсть, не п’є, не спить — усе думає, як би то йому з пастухом у славі зрівнятися.

Кадр 32

Ось приходить він до чудовиська кровожерливого, просить його: —Візьми від мого добра скільки хочеш! А мені дай таку силу, щоб люди перед нею схилялися, богатирі її боялися.

Кадр 33

Наже чудовисько: — Силу мою люту задарма візьми. Ненависть людська мені набридла. Хочу серед людей звичайною людиною пожити. — Згоден! — вигукнув Салтан-хан. — Силу твою задарма заберу.

Кадр 34

Тільки він це сказав, одразу ніс у нього гачком загнувся, спина лускою вкрилася, а на руках пазурі виросли... І вирішив Салтан-хан силою своєю похизуватися, люте серце своє потішити.

Кадр 35

Сто вогнищ біля ханського намету палає. У ста казанах м’ясо вариться. Народ сюди ріками стікається. Вийшов хан із намету, на меч спирається.

Кадр 36

—Подивился на моє багатство,— каже хан.— Подивіться тепер на мою силу. Підняв меч—блискавку висік із хмари, змахнув—сто голів з плечей злетіло.

Кадр 37

Стогін луною по горах покотився…

Кадр 38

Гнівом запалало серце юнака. Мов вітер помчався він до ханського намета. Бачить хан: ураганом пастух-богатир на нього несеться. В руках у богатиря лук тугий, кінь під ним вогнем дише.

Кадр 39

Блиснув меч Салтанія над головою лицаря. Та саме в цю мить стрiла хановi в серце встромилася.

Кадр 40

Повів пастух-богатир за собою народ. Розселив людей по долинах, ханську худобу порівну поміж усіма поділив. Сам до друзів своїх повернувся.

Кадр 41

Зажили люди щасливо. Знав народ на Алтаї: є у нього пастух-богатир, який завжды за скривдженого заступиться. Не раз богатирський кінь приносив Боро-Чуда туди, де потрібно було визволити людей від лиха.

Кадр 42

КІНЕЦЬ РЕДАКТОР А.Я.ВАСИЛЬЄВ Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР 1986 р. Ціна 30 коп.

Кадр 43

ТРУСЛИВЫЙ ПАСТУХ АВТОР–К. АСЛАНОВ ХУДОЖНИКИ–М. ПАНАХИ Р. ИСМАИЛОВ

Кадр 44

По мотивам польской народной сказки ПАСТУХ, который тысячу ЗАЙЦЕВ ПАС Художник Н.Ермак

Кадр 45

Киле бамда русский богатырь Производство фабрики „Диафильм“ 1952 г.