Каменный хозяин. Часть 1

Кадр 1

ЛУКРАЙНКА КАМИННИЙ ГОСПОДАР.

Кадр 2

Кладовщище в Севільї. Анна ясно вбрана. Допорес в глибокій жалобі.

Кадр 3

Долорес (устае і втирае хустишкою очі) Ходім, Аніто! Айна Ні-бо ше, Долорес, тут гарно так.

Кадр 4

Анна Що се в тебе тута, в сім медальйоні? Хто він такий, сей прехороший лицар? Долорес Мій наречений. Анна То ти давно заручена?

Кадр 5

Долорес Ще зроду. Либонь, се воля неба, щоб могла я його своїм по праву називати, хоч він мені і не належить. Анна Хто він? Не чудно се, що я його не знаю. Долорес Він—дон Жуан.

Кадр 6

Анна А за віщо його баньтувано? Щось я чула, та невиразно. Долорес Він, як ще був пажем, то за інфанту викликав на герць одного принца крови.

Кадр 7

Анна Та інфанта його любила? Долорес Так говорять люди, а я не вірю. Якби любила, вона б для нього кинула Мадрід і королівський двір. Анна Чи се ж так легко? Долорес Любові легкого шляху не треба.

Кадр 8

Анна Справді, він не без дотепу, твій дон Жуан!.. А ти неначе горда з того всього, — рахуєш тих сперечниць, мов трофей, що лицар твій здобув десь на турнирі. Долорес Я заздрю їм, Анно, тяжко заздрю! Анно, Анно! Ти не збагнеш сих заздрощів ніколи!

Кадр 9

Анна Долорес, бійся бога! Долорес …ти не думай, шо я б йому далася на підмову. Я наречена, і ніхто не може мене сглазити, навіть дон Жуан. На прощання він зняв перстеніка з руки моєї і мовив: „Поважна сеньйорито, як вам хто докорятиме за мене, скажіть, шо я ваш вірний наречений, бо з іншою я вже не обміняюсь обручками — даю вам слово честі”.

Кадр 10

Анна У мене є одна—дитяча—мрія… Мариться мені якась гора стрімка та неприступна, на тій горі міцний, суворий замок, немов гніздо орлине… В тому замку принцеса молода… ніхто не може до неї доступитися на кручу… Долорес (переймає) І от один щасливий лицар зліз на гору і доступив руки і серця панни. Що ж, Анно, мрія ся уже справдилась, а той щасливий лицар—дон Ґонзаґо.

Кадр 11

Анна Ні, командор мій — то сама гора, а лицаря щасливого немає... Глянь, лишень, Долорес, — як блимає у сій гробниці світло. Ну шо, як там хто є? Я загляну... Дивись — там злюді! Я кликну сторожу...

Кадр 12

Дон Жуан Прошу вас, сеньйорито, не втікайте і не лякайтесь. Я зовсім не злодій. Долорес Він, Анно, він!... Чи я збожеволіла? Анна Ви — дон Жуан? Дон Жуан До вашої послуги.

Кадр 13

Долорес Як ви могли сюди прибути? Дон Жуан Кіно, в голім пішки. Долорес Боже, він жартує! Ви ж головою важите своєю!

Кадр 14

Дон Жуан Я комплимент ощей уперше чую, що важу я не серцем, завжди повним, а головою — в ній же, сеньйорито, хоч, правда, є думки, та тільки легкі. Анна А що важкого есть у вашім серці? Дон Жуан О сеньйорито, сеє може знати лиш та, що візьме теє серце в ручку.

Кадр 15

Долорес Невже ви мешкаєте в сьому склепі? Дон Жуан Як вам сказати? Я тут мав прожити сей день і ніч — мені не треба більше… Долорес …тут є тайник під церквою, сховайтесь. Дон Жуан Навряд чи веселіше там, ніж тут. Долорес Ви дбаєте все про веселість!

Кадр 16

Анна Отже якби хто на маскараду кликав вас — пішли б ви? Дон Жуан З охотою пішов би. Анна То прошу вас. Сей вечір в нашім домі бал масковий, остатній бал перед моїм весіллям.

Кадр 17

Долорес Я бачу, Анно, дон Гонзаго йде.

Кадр 18

Командор …я прийшов до вашої господи, хотів спитати вас, в яке убрання ви маєте вдягтись для сього балу. Анна У біле. А навіщо вам се знати? Мене пізнаєте у кожній сукні, бо маски я не наложу. Командор Се добре. Мені було б неначе не до мислі, щоб ви надяли маску.

Кадр 19

Анна А чому ж ви про се не мовили ні слова досі? Командор Я волі вашої не хтів стісняти. Долорес Се чудно слухати, як наречений боїться положить найменший примус на ту, що хутко сам же він прив’яже ще тикими путами до себе. Командор Не я її з’в’яжу, а бог і право. Не буду я вільніший, ніж вона.

Кадр 20

Командор Донно Анно, коли б я знав, що ви мене не певні, або не певен був себе чи вас, я б зараз повернув вам ваше слово, поки не пізно. Бо як буде дано велику присягу... Анна Ох, се аж страшно! Командор То не любов, що присяги боїться. Ви справді страшно? Анна Ні, се я жартую.

Кадр 21

Командор Веселы вы сьогодні. Анна Чому ж мені веселою не бути, коли я можу так на вас впевнятись, як на камінну гору! Адже правда? Командор Так, донно Анно. Я вам докажу, що ви не помиляетесь.

Кадр 22

Patio в оселѣ Пабло де Альварес, батька донки Анны. Дон Пабло і донна Мерседес, мать Анны, розмовляють з командиромъ.

Кадр 23

Донна Мерседес Ти, Анно, надто голосно смієшся. Дон Пабло І жарти сі мені не до сподоби. Ти мусиш пам'ятати... Командор Не сваріте моєї нареченої за тее, що близький шлюб її не засмутив. Я звик до жартів донни Анни. Донно Анно, прошу прийняти сю малу ознаку великої пошани і любові.

Кадр 24

Анна От ви задля чого мене питали вранці про убрання! Командор Боюсь, я, може, не зумів добрати… Але я думав, що як біле вбрання, то білі перли саме… Анна Дон Гонзаго, ви хочете зовсім не мати вад, а се вже й не гаразд, — се пригнітає.

Кадр 25

Дон Жуан (у маврiтанському костюмi, з гітарою) У моїй країні рiднiй есть одна гора з кришталю, на горi тiй, на шпилечку, свєє замок з діамантів. Лихо моє, Анно! І росте посеред замку квітка, в пуп’янку закрита, на пелюсточках у неї не роса, а твердий перли. Лихо моє, Анно!

Кадр 26

І на гору кришталеву ні стежок нема, ні сходів, в діамантовому замку ані брами, ані вікон. Лихо моє, Анно! Та комусь не треба стежки, ані сходів, ані брами, за тебе він злетить до квітки, бо кохання має крила. Щастя моє, Анно!

Кадр 27

Командор Вам до сподоби пѣсня, донно Анно? Анна А вам? Командор Мені зовсiм не до сподоби.

Кадр 28

Дон Жуан Я вам не догодив, сеньйоре? Шкода. Я думав, що зарученим то саме й відійти пісню про кохання.

Кадр 29

Дон Жуан помѣщае маску „Чорне домино“, що весь час стежить за ним. Дон Жуан Ти хто, жалоба маско? „Чорне домино“ Тінь твоя!

Кадр 30

Донна Анна надходит до алтанки, падае в знессилѣи на ослiп. Дон Жуан (наближається до неї) Се ви тут? Вибачайте, вам недобре? Анна Нi, просто втомила. Дон Жуан Їти на гору?

Кадр 31

Дон Жуан Я думав: що могло примуситьть вас нагірної в’язниці домагатись? Анна В’язниці? Я гадаю, просто замку, а замки завжди на горі стоять, бо так величніше і неприступніш. Для гордої і владної душі життя і воля — на горі високій.

Кадр 32

Дон Жуан Ні, донно Анно, там немає волі. З нагірного шпиля людині видко простори вільні, та вона сама прикована до площинки малої, бо леда крок – і зрветься в безодню. Анна То де ж є в світі тая справжня воля?.. Невже вона в такім житті, як ваше?

Кадр 33

Дон Жуан Вірте, донно Анно: той тільки вільний від громадських пут, кого громада кине геть від себе, а я її до того сам примусив. Ви бачили такого, хто, йдучи за щирим голосом своєї серця, ніколи б не питав: -Що скажуть люди?- Дивіться, — я такий. І тим сей світ не був мені темницею ніколи.

Кадр 34

Анна Так... се життя! Дон Жуан Скажіть мені по правді, чи ви зазнали волі хоч на мить? Анна У сні. Дон Жуан І в мрії? Анна Так, і в мрії теж.

Кадр 35

Дон Жуан То що ж вам не дає ту горду мрію життям зробити? Тільки за поріг переступіть — і цілий світ широкий одкриється для вас! Я вам готовий і в щасті і в нещасті помогати, хоч би від мене серце ви замкнули. Для мене найдорожче — врятувати вам гордий, вільний дух! Анна …Стривайте. Не тьмаріть мені думок речами запальними.

Кадр 36

Ходім! Дон Жуан Анна Ще ні. Одваги тут не досить. Дон Жуан Та що ж вас не пускає? Сі! перли? Чи та обручка, може? Анна Се? Найменше! Ось покладіть сюди і ваш перстенік.

Кадр 37

Дон Жуан Ні, свого персня я не можу дати. Просіть, що хочете... Анна Простити вас я не збиралась ні про що. Я хтіла лишь перевірити, чи справді є на світі хоч одна людина вільна... Дон Жуан Обручка та не є любовi знак. Я слово честі дав її носити.

Кадр 38

Анна Ах, слово честі? Дякую, сеньйоре, що ви мені те слово нагадали. Годі! Доволі вже комедії! Вставайте! (обирається і бачить командора) Прошу вас, дон Гонзаго, проведітьте мене нагору знову.

Кадр 39

Командор Донно Анно, скажіть мені того сеньйора імения. Анна Той лицар — наречений Долоріти. Інакше він не сміє називатись. Дон Жуан У мене есть імения — дон Жуан. Се імения всія Іспанії відоме! Командор Ви той баніт, кого король позбавив і честі, й привілеїв? Як ви смили в сей чесний дім з’явитись?

Кадр 40

Дон Жуан Привылей король дае, король і взяти може. А честь моя, так само, як і шпага, мені належить — їх ніхто не зломить! Чи хочете попробувати, може? Командор З банiтами ставать до поединку не личить командорові.

Кадр 41

Камендор рушась, обернулся плечима до дон Жуана. Дон Жуан хоче проткнути його шпагою. З тіні виринає „Чорне доміно” — Долорес — і хапає дон Жуана за руку. „Чорне доміно” Немає честі нападати ззаду!

Кадр 42

кінецъ первой ЧАСТИНИ