Хвастливый цыпленок

Кадр 1

Хвалькувате Курча

Кадр 2

Сиділа у сараї Квочка з Курчатами. Курчата були слухняні, лише один—неслухняний.

Кадр 3

— Не хочу я більш сидіти у тебе під крилечком!— закричало Курча Квочці. Скочило і побігло геть…

Кадр 4

Що ж робити? Не бігти ж за ним. Поплакала Квочка, понудьгувала та перестала. Чимало турбот у Квочки.

Кадр 5

Через годину повернулося неслухняне Курча й говорить: — Нічого небезпечного на Великому Подвір’ї немає! Я сам найнебезпечніший за всіх!.. І почало розповідати.

Кадр 6

— Побачив я на Подвір’ї Щура, величезного-превеличезного! Сидить і зубами клацає! — Перелякався?— запитали Курчата.

Кадр 7

— Я не перелякався! Hi-hi!.. Та як підбіг, та як тупнув ногою!.. Щур зі страху язиком подавився!.. — Молодець!!! — закричали брати.

Кадр 8

— Чи правду ти говориш?— запитала Квочка Курча. — Слово жовтеньяти! — відповів Курча і навіть крилечко підняло.

Кадр 9

А насправді було так. Щур, якого побачило Курча, сидів спійманий у пастці. І подавився він не своїм власним язиком, а копченим, який повісили для принади.

Кадр 10

— А далі, далі, що було?! — закричали Курчата, які прийшли у велике захоплення від хоробрості брата.

Кадр 11

— Далі побачив я Собаку… — розповідало Курча… — У десять разів більшого за Щура!!!

Кадр 12

— Кинувся на мене Собака, загавкав, волосся дибом стирчить, від лютості землю риє!.. — А ти?! Ну, а що ж ти?!

Кадр 13

— А я його як довбнув! Він — геть від мене, як пух!.. — говорить Курча. — Тільки п’яти його і бачив! — Герой!!! — закричали Курчата.

Кадр 14

—Ти правду говориш?—запитала Квочка Курча. —Чесне жовтеньятське!— знову крильце підняло…

Кадр 15

А правда була в тім, що Собака був у наморднику й утік тому, що його гукнув Хазяїн.

Кадр 16

— Далі, далі розповідай! — у нестямі закричали Курчата — Що далі було?! — Далі йду, бачу — Ведмідь… — говорить Курча.— О-го! — думаю я. — Ось цей звір пострашніше!...

Кадр 17

— Не став я його чекати: підійшов і дивилось на Ведмедя, а він на мене, не моргаючи, дивиться… Не витримав мого погляду Ведмідь, качнувся та й впав на спину. Не бий мене, мовляв, боюсь…

Кадр 18

—Ну, пожалів я його не доторкнуся… —Правду ти говориш?—запитала Квочка Курча. —Чесне жовтеньське!—відповіло. І навіть крилечко підняло.

Кадр 19

А правда була в тому, що Ведмідь був іграшковий і повалився він від вітру.

Кадр 20

—Ура-ааа!!! — закричали Курчата. І почали було качати Курча як молодця і героя.

Кадр 21

Але в цей момент поблизу пробігла Миша.

Кадр 22

— Ах!.. — закричало Курча. — Що це за чудовисько?!... і покотилося з переляку на землю.

Кадр 23

—Ось, бачиш, який ти брехунчик,— промовила Квочка.— І ось тобі покарання!.. Поки ти десь блукав, ми тут старанно вчились…

Кадр 24

Вона вийняла малюночок. — Ми вивчили літеру „М“, що на цій картинці, з намальованою Мишкою. Отже й тому ніхто, крім тебе, Миші не злякався.

Кадр 25

Квочка гримнула на Курчат, які надто голосно сміялися. — Не смійтеся над братом! — промовила вона суворо. — Йому і без того соромно!

Кадр 26

Тоді Курча призналося, що воно збрехало. Вірніше сказати, не збрехало, а розповіло лише одну половину правди.

Кадр 27

— Ага?!... Половину правди!... — сказала Квочка.— А одна половина правди — дурна річ. Півправди не краще брехні! Повторіть усі.

Кадр 28

— Півправди не краще брехні! — повторили хором Курчата.

Кадр 29

— Ось! — посміхнулася Квочка. — І тому ви запам’ятайте! Коли жовтенята дають слово, то за ним, за словом, повинна бути завжди повна правда! Півправди для жовтенят сором! Зрозуміло?!

Кадр 30

МАЛЮНКИ: Е.АНТОХИНА, І.ПРОКОПЕНКА.