Пан Коцкий

Кадр 1

ПАН КОЦЬКИЙ УКРАЇНСЬКА * НАРОДНА * КАЗКА

Кадр 2

В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити.

Кадр 3

От хазяйін його взяв та й вивіз у ліс, думає: „Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати,—нехай в лісі ходить“. Покинув його, а сам поїхав.

Кадр 4

Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — Що ти таке? — Я—пан Ноцький.

Кадр 5

Лисичка каже: — Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду.

Кадр 6

Він і згодився. Веде його лисичка до своєї хати.

Кадр 7

Так уже йому годить: уловить де курочку, то й сама не їсть, а йому принесе.

Кадр 8

От якось зайчик побачив лисичку та й наже їй: — Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки. А вона йому: — Є у мене тепер пан Ноцький, то він тебе розірве!

Кадр 9

Заєць розказав за пана Ноцького вовкові, ведмедєві, дикому кабанові.

Кадр 10

Зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана Ноцького, та й кажуть: — А зготуймо обід! І взялися міркувати, кому по що йти.

Кадр 11

Вовк каже: — Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ.

Кадр 12

Дикий кабан каже: — А я піду по буряки та картоплю.

Кадр 13

Ведмідь: — А я меду принесу на закуску.

Кадр 14

Заецъ: — А я капусти.

Кадр 15

От роздобули всьо́го, почали о́бід варити. Як зварили, стали радитися: кому яти кликати на о́бід пана Коцького.

Кадр 16

Ведмідь каже: „Я не підбіжу, як доведеться тікати”. Кабан: „А я теж неповоротний”. Вовк: „Я старий уже і трохи недобачаю”.

Кадр 17

Тільки зайчикові й приходиться.

Кадр 18

Побіг заєць до лисичкиної хатки.

Кадр 19

Коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його: — А чого ти прийшов?

Кадр 20

Він і каже: —Просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я прошу, щоб ти прийшла зі своїм паном Ноцьким до нас на обід! А вона йому: —Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве.

Кадр 21

Прибігає зайчик назад та й хвалиться: — Ховайтеся, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас!

Кадр 22

Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ.

Кадр 23

Ноли це веде лисичка своего пана Ноцького.

Кадр 24

Доводить до стола, він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже: — Ма-у!.. ма-у!.. А ті думають: „От, вражого батька син, ще йому мало! Це він і має поїсти!“

Кадр 25

Ізліз пан Коцький на стіл і почав їсти, аж за вухами лящить. А як наївся, то так і простягся на столі.

Кадр 26

А кабан лежав близько столу у хмизі, та якось комар і вкусив за хвіст, а він так хвостом і крутнув.

Кадр 27

Ніт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст!

Кадр 28

Набан як схопиться, та навтіки!

Кадр 29

Пан Ноцькый злякався кабана, скочив на дерево та й подеров туди, де ведмідь сидів.

Кадр 30

Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало.

Кадр 31

Так він додолу впав — гуп! — просто на вовка, мало не роздавив сордєшного.

Кадр 32

Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко; а заєць і собі за ними — забіг не знать куди…

Кадр 33

А потім поскодились та й кажуть: — От, який малий, а тільки-тільки нас не поїв!

Кадр 34

художник Ю.Северин редактор А.Таранець