Фатьма

Кадр 1

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ Р.С.Р. ПО КІНЕМАТОГРАФІЇ

Кадр 2

(азербайджанська народна казка)

Кадр 3

уло це давно-давно. Жив, собі бідний чоловік. І була в нього чорноока, гарна, мов лялечка, донька Фатьма.

Кадр 4

в мачухи Фатьми була своя дочка-негарна, нечепура та ще й ледача. Мачуха з дочкою заздрили Фатьмі, і не давали їй просвітлої години. Фатьма і в хаті прибирає, і корову пасе, і вовну пряде.

Кадр 5

оли Фатьма пряла, їй завжди допомагала. її корівка: понує вовну, розплутає, потім куделю зробить. Незлкобила мачуха корову й задумала зарізати її, щоб не було у Фатьми помічниці.

Кадр 6

— рикнулась вона хворою, стала стогнати: — Ой, нездумаю я, усі кістки ломить. Накуть, як здерти шкуру з корови та загорнутися в ней, то можна й одумати. Злякався чоловік, що мишка помре, вирішив зарізати корову.

Кадр 7

очула про це Фатьма, стала гірко плакати. А корівка їй каже: — Не плач, Фатьмо, а зроби так: як мене не стане, не їж мого мяса. Позбирай мої кісточки, знеси у хлів і закопай. Як тяжко буде, я тобі в пригоді стану.

Кадр 8

кось Фатма пішла на той луг, де завжди пасла корову, сіла на пагорбі й стала прясти. А вітер підхопив куделю та й лоніс.

Кадр 9

обігла Фатьма за нею навздогін і не зогледілася, як опинилася далеко від села у широкій долині. Край берега річки стояла хатина. Вітер підхопив куделю ще вище, й вона залетіла в комині тієї хати.

Кадр 10

атма прочинила двері і побачила у кутку стару потворну жінку з широким через усе лице ротом, з великими, як цвяхи, зубами. Дівчина затремтіла від страху, але стара лагідно сказала: —Не бійся мене, підійди-но ближче.

Кадр 11

атьма підійшла до неї, сіла. А стара поклала дівчині голову на коліна. Бачить Фатьма, що голова в старої немита, волосся счуюджене. Та вона й слова не сказала, взяла гребінець і стала те волосся розчісувати.

Кадр 12

—отім стара й каже: —Ти, мабуть, голодна.. Візьми в дні трохи хліба й попоїм. Фатъма підняла віко в дімї й побачила не хліб, а шмат глини.

Кадр 13

абуско, ти трохи перепочинь, я сама попоракося в хаті. Ось ще я хліб тобі спечу, тоді й мого скуштуєш,—сказала так Фатьма й заходилася прибирати хату. Потім вона затопила піч і напекла цілу діжу хліба.

Кадр 14

а другий день стара повернула Фатмі нуделю.

Кадр 15

Івчино, як ітимеш додому, побачиш три річки. В білій — покупаєшся, в чорній — голову змиєш, а в червоній — губи та щічки змочиш.

Кадр 16

атьма так і вчинила і стала гарною, мов квітка. Коли мачуха побачила її, у неї від заздрощів ледве серце не розірвалося.

Кадр 17

хопила вона дрюка й ну бити Фатьму. Але Фатьма була щира й незлостива, і хоч мачуха я збиткувалася над нею, дівчина розповіла їй про свої пригоди.

Кадр 18

ранці мачуха вирядила в поле свою дочку і дала їй цілу торбу вовни, бо думала, хотіла, щоб дочка погарнішала: —Гляди, з дороги не звертай, простуй прямо до бабиної хати,—наказувала мачуха.

Кадр 19

—се, що було з Фатьмою, трапилося і з дочкою мачухи. Вітер поніс куделю. Упала куделя в комин. Потрапила дочка мачухи до хати. Та як побачила страшну стару бабу, хотіла втекти. —Не бійся, дівчино, підійди до мене,—привітно усміхнулася стара.

Кадр 20

Інива дочка мачухи сіла біля старої, а та поклала їй голову на коліна. Дочка мачухи побачила, що голова в старої немита, -волосся скуявджене, і, гидуючи, вигукнула: —Тиху на твою голову! В тебе на голові не волосся, а кубло.

Кадр 21

Івчинно, ти, мабуть, голодна. Візьми з дімі трохи хліба й попоїж,—каже стара. Дочка мачухи підняла віко в дімі й побачила не хліб, а шмат гниди. Схопила той шмат’і збурнула його додолу.

Кадр 22

Івчино,—каже стара,—бачу я, мій хліб тобі не смачний. Тоді замісі тісто, спечи свійого. —Встань сама та й напечи,—сказала дочка мачухи і розляглася на тачці.

Кадр 23

обачила стара, що дівчина не збирається хліб пекти, і каже: —Не хочеш хліб пекти, тоді хоч прибери у хаті. —Ай-яй-яй!—вигукнула дочка мачухи.—Я й своєї хати ніколи не підмітаю. А прийшла сюди, щоб стати, як і моя сестра, що вродливішою.

Кадр 24

ачить стара, що ци дівчина зла й ледача, нічогосінько не хоче робити. Віддала їй куделю і камінь: —Іди собі додому. Як повертаєшся назад — побачиш три річки. В чорній не купайся, в білій помнеш коси й брови, а в червоній — руки і ноги.

Кадр 25

мачуха сподівалася, що її дочка, як і Фатьма, повернеться гарною, як квітка. Та не так сталося, як гадалося: Дочка мачухи стала чорнішою, ніж була, і такою негарною, що гидко я глянути.

Кадр 26

кось у сусідньому селі справляли весілля. Мачуха з дочкою стали наряджатися, а фільма побачила й просить: —Матусю, візьміть і мене з собою. Я повернуся з весілля і всю роботу в хаті пороблю.

Кадр 27

— Ч, на весілля й закортіло! Сиди вдома та до роботи мерщій берися! — сердито сказала мачуха, схопила глем проса й висипала на землю. — Оце, поки повернемося, щоб по зернятку перебрала!

Кадр 28

обачила курочка-чубарочка, що Фатьма, плачучи, просо збирає, підійшла до неї та й каже: —Не плач, Фатьмо, ми тобі поможемо. А ти одягайся та йди ка весілля.

Кадр 29

акундуданала курочка-чудорочка, всіх курей та курчат скликала. Недовозі все зерно було в глєи зібрано.

Кадр 30

оді Фатьма пішла в хлів і звернулася до норівки, як та її навчила. І враз з’явилися золототкане платтчко й пара чудових черевичкин.

Кадр 31

ДИГЛАСЯ ФАТЬМА Я ПІШЛА НА ВЕСІЛЛЯ.

Кадр 32

ості замилувались вродóю дівчини. А такого платта ніхта зроду-віку не бачив. Усі питали один в одного, чия де дівчина і звідки прийшла на весілля. Але ніхто не знав. Навіть мачуха зі своєю дружиною-нечепурою не впізнали її.

Кадр 33

атьму навперёбія запрошували танцювати, і вона так легко й гарно кружилала, що очей від неї не відведеш.

Кадр 34

осілля гуляли довго, а Фатма скоро пішла, щоб раніше від мачухи та її дочки додому повернутися і перевдягтися в стару одіж. Дівчина думе поспішала й не помітила, як загубила черевичок, гаптований золотою ниткою.

Кадр 35

кось царевич був на полюванні і підняв черевичок, загублений Фатьмою. Черевичок був такий, гарний, що царевич вирішив будь-що знайти його власницю.

Кадр 36

арєвичеі слуги багато місъ і сіл обходили, все приміряли той черевичок, але жодній дівчині він не прийшовся: то малий, то завеликий. Нарешті прийшли в село, де жила Фатма. Мачуха свою дочку в найкращє вбрання одягла, і Фатму сковала.

Кадр 37

тади мачушкін дочці черевичок приміряти, а він їй никак не лізе. Ноли це півень злетів на огорожу й заспівав: „Ку-ку-рі-ку! Фатьму у піч загнали, руки й ноги пов’язали!“

Кадр 38

іджили посланці засліпку печі, а там сидить гарна-гарна дівчина. Витягли Фатьму і стали черовнчаки приміряти, а він як на неї шитий.

Кадр 39

оді вона побігла в хлів, взяла другий черевичок, швиденько одягла своє золоткане платта, і всі побачили, що це та сама дівчина, про красу якої вже линула добра слава.

Кадр 40

як закінчилися всі поневіряння Фатьми у злої мачухи. Привезли дівчину до палацу, і стала вона дружиною царевича. Зажили вони щасливо, в мирі й злагоді.

Кадр 41

Малюнки Л. ЗАДОРОЖНОЇ Редактор І. РУСАНІВСЬКИЙ Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР 1936 р. Ціна 30 коп.