Коза-Дереза

Кадр 1

Коза-ДЕРЕЗА (За народною казкою)

Кадр 2

Якось поїхав дід у ярмарок та й купив собі козу.

Кадр 3

Посилає дід свого сина ту козу пасти.

Кадр 4

Пас, пас її хлопець аж до вечора.

Кадр 5

Пригнав додому. А дід питається: „Кізонько моя мила! Чи ти пила, чи ти іла?"

Кадр 6

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок…

Кадр 7

От дід розсердився на сина, що він погано худобу доглядає, та й прогнав його.

Кадр 8

На другий день посилає вже бабу козу пасти.

Кадр 9

Пасла вона козу весь день.

Кадр 10

Увечері пригнала козу до двору, а дід питається: „Кізонько моя мила! Чи ти пила, чи ти їла?”

Кадр 11

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку!

Кадр 12

Дід розсердився і прогнав бабу.

Кадр 13

На третій день погнав він уже сам козу пасти. Пас увесь день.

Кадр 14

Ввечері погнав козу додому й питається: „Кізонько моя мила! Чи ти пила, чи ти іла?"

Кадр 15

— Ні, дідусю, я й не пила, я й не їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок…

Кадр 16

От тоді дід розсердився, хотів козу різати, а вона вирвалася та й утекла в ліс.

Кадр 17

У лісі побачила коза зайчикову хатку, вбігла туди та й заховалась на печі.

Кадр 18

От прибігає зайчик, коли чує—хтось є в хатці. Зайчик і питається: “А хто, хто в моїй хатці?”

Кадр 19

А коза з печи: „Я коза-дереза! Сколю тебе рогами, стопчу тебе ногами!“

Кадр 20

Зайчик злякався, побіг у ліс.

Кадр 21

Сів він під дубком та й став плакати. Коли йде ведмідь: — Чого ти, зайчику, плачеш? — А в моїй хатці звір страшний сидить. — От я його вижену!

Кадр 22

Побіг ведмідь до зайчиквоєї хатки: — А хто, хто в зайчиковій хатці?

Кадр 23

А коза з печи: „Я коза-дереза! Сколю тебе рогами, стопчу тебе ногами!".

Кадр 24

Ведмідь злякався. „Ні,—каже,—зайчику, не вижену—боюсь…”

Кадр 25

Знов сидить зайчик під дубком та й плаче. Коли йде вовк: — Чого ти, зайчику, плачеш?

Кадр 26

—Як же мені, вовчику, не плакати, коли в хатці страшний звір сидить? —От я його вижену!—пообіцяв вовк.

Кадр 27

Але й вовк злякався і утік...

Кадр 28

Коли це лізе рак-небораг: —Не плач, зайчику, я зараз того звіра вижену…

Кадр 29

Поліз рак у хатку та й питається: — А хто, хто в зайчиковій хатці?

Кадр 30

А коза з печи: „Я коза-дереза! Сколко тебе рогами, стопчу тебе ногами!“

Кадр 31

А рак виліз на піч та й каже: „А я рак-небораг, як ущипну — буде знак!“ Та як ущипне козу клешнями!..

Кадр 32

Коза як замекає, та з печі, та з хати — побігла, тільки видно!

Кадр 33

От зайчик радий, так уже ракові дякує! Та й став жити в своїй хатці.

Кадр 34

ХУДОЖНИКИ В.ГРИГОР’ЕВ ТА К.ПОЛЯКОВА РЕДАКТОР Л.ПОПОВА