Чудесное путешествие Нильса Гольгерсона с дикими гусями. Часть 2

Кадр 1

УДЕСНА МАНДРІВКА ІЛЬСА З ДИКИМИ ГУСЬМИ ДРУГА ЧАСТИНА

Кадр 2

Щоб лис не погнався за табуном, Акка надумала летіти над морем, Буря загнала гусей у печеру. Серед ночі Нільс вийшов з печери. Буря вже вщухла. Раптом хлопчик побачив почорнілий гріш. Він був такий старий, що Нільс тільки підкинув його ногою.

Кадр 3

І одразу там, де хвилина тому мерехтіло море, у пічному сяйві з’явилося місто. На майдані було повно людей. Усі були зайняті ділом. Перед крамницями лежали оксамит, парча і шовк.

Кадр 4

Крамарi розстеляли перед хлопчиком усi свої багатства i благали купити їх за грiш, всього за один грiш! В Нiльса не було грошей. I тут вiн згадав про той грiш, що лежав на березi.

Кадр 5

Він чимдуж помчав назад. Але коли він знайшов гріш, все зникло: і мур, і вежі, і сторожа, і будинки—все, лише море мерехтіло й мнилося у місячному сяйві.

Кадр 6

Акка сказала, що то було місто Вінетта. Колись воно було дуже гарним і багатим, але мешканці його через скупість стали вбивати всіх чужинців, і всі стали обминати місто, а потім на місто рушило море.

Кадр 7

Люди не загинули. Вони сидять за верстатами, крамницї трїщать від краму, але торгувати ні з ким. І лише раз за сто років на одну годину місто випливає на поверхню. Коли якийсь чужинець в цей час випадково купить щось бодай на гріш, місто залишиться на березї…

Кадр 8

Подорож тривала. Гуси й не знали, що лис Смірре весь час стежить за ними. Він хитро випитував у птахів шляхи табуна і берегом йшов за ними. Ось і озеро Мелар. Гуси ночували в осоці.

Кадр 9

Нільсові голод не давав спати. Не довго думаючи, він скочив на уламок дошки і помчав до берега. Тут хлопчик побачив лиса Смірре, що підкрадався до лебідки. —Лебідко, тікай! — крикнув Нільс.

Кадр 10

Лебідка швидко злетіла вгору, а Смірре подався за хлопчиком. Нілс мчав просто до хутора, та лис і далі біг назирці. Тоді хлопчик звернувся до великого собаки, що вискочив з будки.

Кадр 11

— Слухай, песику. Я Нільс Гольгерсон. Ти чув про мене? — Так. Казали, що ти маленький, а робиш великі діла. — То допоможи мені спіймати лиса.

Кадр 12

А тим часом Смірре міркував, як би це виманити хлопця з будки. Він сів так, щоб привязаний пес не міг його дістати і почав дражнитися. Та раптом пес одним стрибком спинився перед Смірре: Нілсь зняв з нього пашійника.

Кадр 13

За мить собака звалив лиса та поволік його до будки. Нільс надів на Смірре нашийника і застібнув пряжку. — Ось так, Смірре. Гадаю, з тебе вийде непоганий сторож, — сказав Нільс І, подякувавши собаці, пішов собі до гусей.

Кадр 14

...Нарештi ось i Лапландiя. Гуси зупинилися у долинi пiд орлиним гнiздом, що здіймалося на краю скелi. Гора була найвища у Шведiї i звалася Кнебекайзе. Гуси звили гнiзда i почали висиджувати пташенят. Так само зробив i Мартiн.

Кадр 15

Тільки Акка не мостила собі гнізда, і хлопчик провів з нею не одну приемну годину. Стара гуска носила його на вершину Кнебекайзе, і він дивився на велетенську снігову шапку та затверділі крижані потоки над нею.

Кадр 16

Швидко минув час... Прийшла осінь, і дикі гуси вирушили назад на південь. Акка, як завжди, вела клич. Лапландці з оленями теж поспішали з гір у долину.

Кадр 17

Летіли довго. Було страшенно холодно. Табун Акки Кнебекайзе влаштував привал. Нільсові дуже хотілося зайти на ніч до якоїсь садиби, але він боявся заблукати в тумані. Хлопчик попрохав Мартіна винести його на вежу, що височіла перед ними.

Кадр 18

Тут він зустрів знайомого ворона Фумле-Друмле, і той сказав, що Акка давно вже розшукала гнома, який зачарував Нільса, розповіла йому, яким добрим став хлопчик, але гном відмовився зняти чари.

Кадр 19

Після довгих умовлянь гном сказав, що зніме чари лише тоді, коли Нільс приведе Мартіна додому, а мати Нільсова заріже гусака. Почувши це, хлопець засумутився. Йому так хотілося побачити маму й тата, але ще більше він жалів Мартіна.

Кадр 20

Коли гуси рушили далі, Нільс був дуже сумний і ні на що не дивився. „Мені все життя прийдеться жити з гусьми, то ще надивляся“,—думав він. Надвечір, коли гуси посадили, хлопчик побачив людську оселю і подався до неї.

Кадр 21

Іти довелося довженько, та, нарешті, він зайшов у садок. Там було повно їжІ. НІльс так захопився нею, що не помітив сови, а та, добре розгледівши маленького чоловічка, раптом напала на нього.

Кадр 22

Нільс захищався, як міг. На щастя з хати вийшла жінка. Сова злякалася пустила хлопчика, і він чимдуж побіг назад до гусей.

Кадр 23

Всё ближче підлітали гуси до Сконе, домівки Нільса. Ах, як боліло його серце, як хотілося додому! „Та ні, той гном не діждеться, щоб я задля себе занепастив Мартіна“, — думав він. І хлопчик умовляв гусака летіти далі, не йти до домівки.

Кадр 24

На початку листопада гуси досягли Сконе. Нілс удавав із себе веселого, приховував свою тугу. Над водою висів густий туман. Табун сів на лузі, щоб востаннє в Швеції відпочити.

Кадр 25

Нільсoві хотілося хоч краєчком ока побачити свій дім, та він боявся, що Мартін полетить з ним. Тоді Акка сама віднесла хлопчика на подвір’я.

Кадр 26

Нільс за́йшов у ста́йню, щоб розпита́ти там про батькі́в. Корова́ зустрі́ла його́ приві́тно. А́дже вона́ чула́ вже від горо́бців, що Ні́льс став зовсім і́ншим.

Кадр 27

Тут почулися голоси, і на подвір’я зайшли батько й мати. Вони зовсім постарiли з туги за сином. Нiльсь був такий зворушений, що в нього аж сльози виступили на очах.

Кадр 28

Хлопчик хотів уже вийти із стайні, як на подвір’ї з’явилися іще гості: Мартін не витримав і привів всю свою родину, щоб показатися.

Кадр 29

Вони зайшли до стайні: – Ось бачите, тут я спав, а тут їв. Раптом Нільсова мати побачила гусей і зачини́ла двері.

Кадр 30

Порадившись, батько й мати вирішили порізати гусей і продати на ярмарку. Вони спіймали Мартина і ще кілька гусей і подалися до хати. — Нічьсе, рятуй! — закричав гусак.

Кадр 31

Нілс кинувся до хати. Він думав тільки про Мартіна. Адже Мартін його найкращий друг! З ним удвох ночували вони на замерзлих озерах, стереглися хижаків, летіли над морем.

Кадр 32

— Мамо, не ржьте Мартіна! — закричав Нільс. — Боже мій! Який ти став гарний і як виріс! — скрикнула мати і кинулася до нього. Нільс не сразу збагнув, що він знов великий — гном зняв з нього чари.

Кадр 33

Наступного ранку хлопець прокинувся до схід сонця і подався за село на берег моря. Там став він на весь зріст, щоб гуси могли зразу його побачити, але гуси не сдали коло нього.

Кадр 34

Він бігав берегом, гукав, але гуси злякалися його. І тоді він зрозумів: гуси не знали, що гном зняв з нього чари. Він став людиною і більше не розумів їх мови. Навіть попрощатися з ними не може.

Кадр 35

Нільс сів на пісок, затулив обличчя руками й заплакав. Та враз над його головою зашелестіли пташині крила. То Акка впізнала його.

Кадр 36

Хлопчик радісно кинувся до неї, пестив її, гладив, тулив до себе. Інші гуси теж послали навколо і бажали йому щастя.

Кадр 37

Але час уже летіти. Хлопчик мовчки проводжав поглядом ключ Кнебекайзе, аж поки він не зник з очей.

Кадр 38

КІНЕЦЬ ХУДОЖНИК Е.АНТОХІН РЕДАКТОР Т.СУХОСТАВСЬКА

Кадр 39

СЕЛЬМА ЛАГЕРЛЕФ ЧУДЕСНА МАНДРІВКА НІЛЬСА ГОЛЬГЕРСОНА З ДИКИМИ ГУСЬМИ ПЕРША ЧАСТИНА