Чудесное путешествие Нильса Гольгерсона с дикими гусями. Часть 1

Кадр 1

СЕЛЬМА ЛАГЕРЛЕФ ЧУДЕСНА МАНДРІВКА НІЛЬСА ГОЛЬГЕРСОНА З ДИКИМИ ГУСЬМИ ПЕРША ЧАСТИНА

Кадр 2

Був собі колись в одному шведському селі хлопчик на ім'я Нільс—худенький, бліденький, веснянкуватий. Не слухав він ні тата, ні мами, ще й був страшенний бешкетник—усім од нього перепадало.

Кадр 3

Якось батьки Нільса пішли у своїх справах, а хлопчикові наказали готувати уроки. Нільсові дуже не хотілося читати книжку. Він куняв над нею, клював носом і зрештою задрімав.

Кадр 4

Раптом збудив його якийсь шурхіт… Скриня! Велика дубова мамина скриня була відчинена. У скрині лежав бабусин спадок. Хто ж відчинив її?

Кадр 5

І раптом хлопчик побачив: гном! Справжнісінький гном завбільшки з палець сидів на скрині й милувався чудовим візерунком старовинного одягу.

Кадр 6

Хлопець одразу ж замислився — яку б ото капость встругнути гномовi. Погляд його спинився на сачковi. Хляп! — i гном опинився в пастi.

Кадр 7

Даремно благав він Нільса зглянутися над ним, даремно нагадував, що багато років допомагає усїй родині — хлопець розмахував сачком, і бідний гном безпорадно борсався у ньому.

Кадр 8

Тодi гном запропонував викуп — золоту монету, та Нільсовi спало на думку зажадати iншого викупу: хай гном зробить так, аби уроки вивчилися самi собою. Хлопець знову брутально крутнув сачок.

Кадр 9

У гнома урвався вже терпець... Враз Нільс одержав такого ляпаса, що випустив сачок і брязнув на підлогу...

Кадр 10

Коли хлопчик отямився, то побачив, що в хаті він один. Але сталося щось дивне—усі речі в кімнаті раптом побільшали—Нільс не міг навіть дотягтися до крісла, а з люстерка на нього дивився маленький гном.

Кадр 11

Не відразу збагнув Нільс, що його зачаровано і що той малесенький гном у дзеркалі—він сам, Нільс Гольгерсон. У відчай хлопчик кинувся шукати гнома, але дарма—гнома ніде не було.

Кадр 12

Нільс кинувся шукати в стайню. Але кури, гуси, корова, навіть горобці глузували з нього і нагадували, як тяжко він кривдив їх, коли був великий. Найдивовижніше було те, що Нільс розумів їх мову.

Кадр 13

Враз хлопчик почув клич диких гусей: — Ми летимо в Лапландію! Летіть з нами! Той клич схвилював молодого гусака Мартіна. Він розправив крила, відлетів, однак з незвички знову впав на землю.

Кадр 14

— Чекайте! Чекайте! — гусак знову спробував знятися. Нільс усе те бачив і чув. Він схопив Мартіна за шию, щоб зупинити його. Та саме цієї миті гусак знявся в повітря.

Кадр 15

Спочатку в Нільса запаморочилася голова, але він видерся Мартінові на спину і трохи заспокоївся. Як же гарно летіти!

Кадр 16

Гусей вела стара Акка Кнебекайзе. Вона була досвідчена проводарка, потрапити в її ключ було великою честю. Мартін намагався не відставати, але сьляв його танули.

Кадр 17

Коли гусен зупинилийся на відпочинок, Мартін нерухомо впав на землю і заплащощів очі. Нільс, який завжди був жорстокий з тваринами, зараз злякався, що загине його останий товариш. Він почав тягти величезного гусака до води і тим врятував його.

Кадр 18

Подяка Мартіна несподівано розчулила Нільса, і вони потоваришували. Тут підійшли інші гуси. Вони приязно приняли Мартіна, але Нільс… — Людина не може бути серед нас. Вранці хай іде геть!

Кадр 19

Настала ніч. Гуси спали на крижині, а до них підкрадався їх давній ворог–лис Смірре. Тільки він хотів схопити гуску–аж тут прокинувся Нільс, підняв галас й учепився лисові за хвіст.

Кадр 20

Помітивши, що Нільс зовсім маленький, Смірре вирішив поместитися йому. Та це не легко було. Нільс сміявся, дратував лиса, а потім спритно видерся на маленьке дерево і сховався там.

Кадр 21

Цілу ніч сидів він на хиткій гіллячці, а на землі чатував лис. На ранок прилетіла гуска і прикинулася, наче в неї поранене крило. Смірре кинувся за нею, тут з’явилась друга гуска, третя… Цілий день ганяв лис за гусями, лише коли він, ледве дихаючи, впав на купу сухого листя, гуси припинили свою гру.

Кадр 22

Так Нільс залишився у гурті Акки. Хлопчик наче переродився. Він потоваришував з маленькими тваринами, виручив білечення Тірле, і Акка згодилася взяти його до Лапландії.

Кадр 23

На південному сході округи Сконе стоїть старовинний Гліммінгенський замок. Люди давно покинули його, лише лелеки, сови й кажани вили там свої гнізда. І от трапилося лихо: на замок пішли у наступ пацюки.

Кадр 24

Коли Акка дізналася про це, вона позвала до себе Нільса і попрохала його допомогти. Нільсові було лячно, але він охоче згодився. Акка послала сову до пугача Фільмса по чарівну сопілку і навчила хлопчика, що він має робити.

Кадр 25

Уночі пацюки рушили до замку. Поступово вони захопили всі поверхi й тільки збиралися поласувати зерном, як почули гру маленької сопілки... В шаленому поспіху мчали вони сходами на той чарівний голос.

Кадр 26

Нільс, награваючи, повів пацюків до озера. Там його чекала Акка. Хлопчик стрибнув гусці на спину, і вона попливла на середину, а пацюки кинулися слідом…

Кадр 27

На знак подяки птахи запросили Нільса на своє свято. Кожного року на горі Кулаберг збиралися звірі й птахи, щоб позмагатися у співах і танцях. У такий час жоден звір не чіпав іншого. Але цього разу лис Смірре не витримав — напав на гусей.

Кадр 28

Зчинився галас, розбійника судили й вирішили розлучити його з дружиною і родичами, відібрати домівку і вислати на чужину. А щоб усі знали, що Смірре вигнанець, найстарший лис відкусив йому кінчик вуха.

Кадр 29

З того часу лис блукав голодний і лютий біля річки Роннебю. Одного разу він побачив ключ диких гусей і білого гусака поміж ними і вже знав, що йому робити далі. Та гуси ночували на скелі, Смірре не міг їх дістати і казився з люті.

Кадр 30

Тоді він нацькував на них тхора: „Отепер я відплачу їм за все“,— думав лис. Проте коли тхip був уже на останній гілці, Нілс луснув його камінцем по голові.

Кадр 31

Така ж доля спіткала і виду. Коли Смірре пересвідчився, що не може нічого вдіяти, він закипів од злості. Акка стала докоряти йому, але лис поклявся, що не заспокоїться, доки не впіймає Нільса.

Кадр 32

Ховаючись від Смірре, гуси змушені були шукати місце серед шхерів. Нілс дивився на море, і воно здавалося йому страхітливим й примарним. А що то за чорне каміння там, унизу?

Кадр 33

То було портове місто. Нільс ніяк не міг заснути — йому хотілося побачити кораблі. Він виліз з-під Мартінового крила й рушив у путь. Невдовзі хлопчик стояв на величезному майдані перед ратушею.

Кадр 34

На високому підмурку височіла бронзова статуя. Поряд з цим велетнем Нілс почував себе малим і кволим. —Гей, ти, бронзове опадало! Хто ти такий?—гукнув він. —Чого мовчиш? Не хочеш говорити, то й не треба.

Кадр 35

І Нільс рушив у бік гавані. Раптом він помітив, що Бронзовий іде за ним. Хлопчикові мурашки побігли по спині. Адже сховатися ніде. Всі двері у місті були замкнені.

Кадр 36

Тут Нільс побачив, що якийсь чоловік манить його. Чоловік був дерев'яний. Він нахилився до Нільса, підставив йому широку долоню й сховав хлопчика собі під капелюх.

Кадр 37

Бронзовий був уже поруч. Важко стукнувши палицею, він спитав: — Ти хто такий? — Колишній старший боцман, ваша величність. — Ходімо за мною! Тут бігає дуже язикатий хлопець, я навчу його ввічливості.

Кадр 38

„Ваша величність“ — то це ж король“, — подумав Н.Лѣсь. Вони рушили до корабельні. Бронзовий замріявся: —Ти пізнаєш цей славетний корабель?— на очах його виступили сльози.— Честь і слава бойовим кораблям. Слава!

Кадр 39

— Слава! — підхопив Дерев’яний і зняв капелюха. Тут Бронзовий побачив хлопчика, страшенно розгнівався і уперше палицею Дерев’яного: той розсипався, а Нільс швидко виліз з-під уламків, дістався назад і сів Мартінові на спину.

Кадр 40

ПЕРШОЙ ЧАСТИНИ

Кадр 41

УДЕСНА МАНДРІВКА ІЛЬСА ЗАЛЬГЕРСОНА З ДИКИМИ ГУСЬМИ ДРУГА ЧАСТИНА