Вредина

Автор: Бойко Г. · Год: 1971 · Жанр: Стихи и басни · Возраст: 3 года

История о маленьком мальчике по прозвищу Вредина, который постоянно капризничает и недоволен всем вокруг. Он отказывается умываться, есть суп, играть с игрушками и даже общаться с другими детьми, требуя от мамы и бабушки постоянного внимания и выполнения его прихотей. В итоге его поведение приводит к тому, что другие дети не хотят с ним играть, и он остаётся в одиночестве.

Кадр 1

ВЕРЕДА. ГРИЦЬКА БОЙКА. вірші

Кадр 2

Мала мама одиниця, Одиниця-мазуниця. Мамі з ним була біда: Одинець був ВЕ-РЕ-ДА.

Кадр 3

Вереда вередував, Всім спокою не давав:

Кадр 4

I бабусі,

Кадр 5

Й тьоті Ірі,

Кадр 6

І сусідам по квартирі.

Кадр 7

Навіть котику-воркотику малому Від плачу тікать доводиться із дому.

Кадр 8

А горобички сміються у садах: -Цвіp-цвіpiнь! Уже проснувся Вереда

Кадр 9

Ось у ліжку він сидить, В стінку стука: — Мамо, йди! Іди сюди! Візьми на руки!

Кадр 10

Хлопец дригае ногами, Обливается сльозами І подушку обніма: — Ма-ма-ма!

Кадр 11

Стала мама умывать одинця — Репетує мазунець без кінця. Кулачками тре він очі: — Я вмиватися не хочу. Теплої води нема! Ма-ма-ма!

Кадр 12

Мама мило червоненьке узляла, Вереду свою вмивати почала.

Кадр 13

Знову плаче: — Я не хочу! Ой, заходить мило в очі! Ти намилюєш дарма. Ма-ма-ма!

Кадр 14

Стала мама вереду утирать — Вереда давай ще дужче кричать. Він до лоба приклала кулачок: —Ой, колючий рушничок, рушничок! Наче голки, бахрома. Ма-ма-ма!

Кадр 15

Мама супу із каструлі налила, Мама ложку вереді подала.

Кадр 16

— Нащо ложка. Забери ти. Хочу суп з тарілки пити. І руками обома Він тарілку підійма: Ма-ма-ма!

Кадр 17

Тут за шию потекло — горяче! Верещить він: — Ой, пече. Ой!

Кадр 18

Як затупає ногами Та до мами із сльозами: — Суп гарячій… Їж сама. Дай того… чого нема! Ма-ма-ма!

Кадр 19

От бабуся вже заишла До кімнати, Булку з маком принесла Для внучати.

Кадр 20

—Я не хочу їсти так. Виберіть из булки мак. Чом варення в ній нема? Ма-ма-ма!

Кадр 21

Вереда усе кричить, не замовка: —Ой, з вареннячком спечіть пиріжка Я з варенням хочу їсти, — Тільки так, щоб був без тіста, А начиночка сама. Ма-ма-ма!

Кадр 22

Стала мама одягать Вереду. Галасує Вереда: — Не піду!

Кадр 23

Хочу дома я сидіти. Вже набридло мені літо. Хочу, щоб була зима. Ма-ма-ма!

Кадр 24

Мама слоника купила заводного Вереда горла щосили: — Не такого!

Кадр 25

—Я не хочу заводного. Ти купи мені живого, Із ногами чотирма. Ма-ма-ма!

Кадр 26

Він із мамою гуляв у саду. Хто проходив — впізнавав Вереду.

Кадр 27

Знов розплакався синочок: — Мамо. Хочу в дитсадочок, Гратись з дітками всіма. Ма-ма-ма!