Воздух

Кадр 1

Усю нашу планету оповиває повітря. Повітряну оболонку Землі ми називаємо атмосферою.

Кадр 2

Тільки от біда — як його побачити — це повітря? Навколо нас, начебто, лише сама порожнеча.

Кадр 3

Оці бульбашки, що виходять з води, і є повітря. От ми його й побачили!

Кадр 4

А ці двоє добре відчули, яке воно, повітря, на дотик. Адже вітер — це теж повітря, тільки не спокійне, а рухоме.

Кадр 5

Перед нами однакові колби. З одної викачали повітря, і вона стала легша. Так, повітря, яке здається нам „порожнечею“, має вагу.

Кадр 6

Без повітря ми не жили б на світі. Воно складається з суміші кількох газів, і один з них — кисень, яким дихає все живе на світі.

Кадр 7

— Чого це наша киця вилізла аж на шафу? — Там тепліше. Тепле повітря завжди намагається піднятись якнайвище.

Кадр 8

Ого! Оце так вітер! Звідкіля він узявся? Така буря виникає, коли велика маса холодного повітря зустрічається з великою масою теплого.

Кадр 9

Яка сила потрощила це могутнє каміння? Ця сила — вода + вітер. Вода розмиває найміцніше каміння, а вітер розносить уламки, вивірює могутні бескиди.

Кадр 10

На півострові Мангишлак, куди був засланий Тарас Григорович Шевченко, височить ця дивна скеля. Такою зробили її сонце, дощ і вітер. От яку силу має повітря, коли воно перебуває у русі!

Кадр 11

Багато є різних вітрів. Але чи не найлютіший з них — суховій. Бачите, як шматує він грунт, як безжально вириває тоненькі колоски?

Кадр 12

Вітер несе за собою пісок у пустелі. Неначе хвилями насипає отакі бархани й дюни.

Кадр 13

Подолали люди злий сухий. Посадили дерева, і вони перетнули йому шлях. Вдариться розгінване повітря об зелену перепону — й послабшає. А там і зовсім силу втратить.

Кадр 14

Взимку, сніг, наче теплою ковдрою, вкрив тендітну озимину. А вітер, пустуючи, жене його в яри. Не розуміє, бешкетник; що хліб може вимерзнути.

Кадр 15

Здогадалися люди, як і взиму приборкати вітер, затримати у полі сніг.

Кадр 16

Але вітер може бути і другом, помічником людини. Це він привів у гості до степовиків хмару, яка народилася над далеким морем і тепер напуває землю вологою.

Кадр 17

З давніх-давен зробили люди з вітру неабиякого мірошника. Крутить він крила вітрякові — борошно меле.

Кадр 18

Такий вигляд має сучасний вітряний двигун. І воду з колодязя качає і на електростанції працює Вітриловичи!

Кадр 19

А що робили люди у ті далекі часи, коли ще не було потужних пароплавів і теплоходів?

Кадр 20

І за наших часів Вітрило Вітрилович не лишається осторонь навігації, навіть бере участь у спортивних святах.

Кадр 21

Ви, певно, читали міф про Дедала та його сина Ікара, про давнє прагнення людини піднятися в повітря?

Кадр 22

І тіхня мрія здійснилася. Першим у світі повітроплавцем був рязанець Крякутний. 1731 року він змайстрував повітряну кулю, наповнив її гарячим повітрям і... полетів. Хоч і не високо, а все ж таки полетів.

Кадр 23

Та поли пустили поголос, що Крякутный знається з „нечистою силою“, і талановитого винахідника прогнали з міста.

Кадр 24

Справжнє повітроплавання почало розвиватися у XVIII столітті. Серед усіх існуючих у природі газів найлегший — водень. Він набагато легший за повітря. Саме ним протягом багатьох років і наповнювали повітряні кулі.

Кадр 25

Це сталося під час Великої Французької революції. Вирішальну битву, що врятувала республіку, було виграно завдяки тому, що в цій кулі сидів повітряний розвідник — перший в історії воєн.

Кадр 26

Сучасні „повітряні кулі“ — стратостати — дуже допомогли вченим у дослідженнях висотних шарів атмосфери.

Кадр 27

Під час Вітчизняної війни московське небо оберігали повітряні вартові — аеростати.

Кадр 28

Неодмінно приходьте в наш Палац піонерів. Там ви побачите своїх ровесників, юних авіамоделістів. Може, хтось із них, або з вас у майбутньому будуватиме великі літаки й космічні кораблі.

Кадр 29

Від першого польоту Крякутного до космічних кораблів „Восток“ і „Восход“ — ось шлях, який пройшло наше вітчизняне повітроплавання. І тепер саме небо — безкраї повітряні простори всесвіту — сумлінно служить людині — переможцю й володарю природи.

Кадр 30

АВТОР П. УТЕВСКА ХУДОЖНИК М. МАЛОВА РЕДАКТОР Ю. МАРЯМОВ