Сказка про старого гнома

Кадр 1

Захаріас Топеліус КАЗКА про старого гнома художник Олексій Кохан

Кадр 2

жив колись у підземеллі замку Обу старий-старезний гном із сивою бородою. Був він добрий домовик, хоч і мав свої примхи. Оселився він у баштовій печері — найглибшому підземеллі, куди в давнину кидали найгірших злочинців.

Кадр 3

Гном собі влаштував так справжній палац, зручний і розкішний. Не бракувало там і сміття, і щербатих глеків, і непарних черевиків та рукавиць — що й казати, все мав той гном.

Кадр 4

Старий гном мав тільки двох друзів і часом їх навідував, — того гнома, що мешкав у церкві, і колишнього замкового сторожа Матса Мюрстена.

Кадр 5

З Матсом Мюрстеном старий гном познайомився давно, коли той був ще дванадцятирічним хлопцем. Матс шукав у льохах старих нуль і несподівано натрапив на підземний хід.

Кадр 6

Хлопчик хотів дізнатися, куди він веде, і, не довго думаючи, поліз туди. Та раптом десь з гори скотився великий камінь і затулив позад нього хід.

Кадр 7

Матс не злякався. Нудись хід та виведе, міркував він собі. Та леле! Хід раптово почав звукуватися, і невдовзі хлопець застряг у ньому. Випадково саме того дня гном із замку вибрався в гості до церковного гнома. От він і здибав хлопця, що застряг між камінням, наче миша в пастці.

Кадр 8

— Що ти тут робиш?— спитав він Матса. — Шукаю старих куль, — відповів тремтячим голосом Матс. Гном зареготав. — Тримайся міцно за мою халяву, і я тебе витягну.

Кадр 9

Матс не бачив гнома, бо гноми звичайно в своєму сірому одязі і в чорних смушевих шапках невидимі. Його стає видно аж тоді, коли він скине шапку. Але гном завжди допомагав Матсові.

Кадр 10

Так минали роки. Матс став сторожем у замку, а тоді і сам теслярів. Цілими днями він вештався по замку: то лагодив поламанi вiконниці, то скидав снiг чи спускав воду, що збиралася на даху. І коли працював, часто зустрічав гнома, але не бачив його.

Кадр 11

Той замок не раз горів, його руйнував час, додали зимові морози й літні дощі, вітер завивав у його димарях, миші точили підлоги, дятли довбали рами. І він давно вже лежав би в руїнах, якби не гном.

Кадр 12

Тєпєр гном знайшов собі вірного помічника — старого Мюрстена. І його сімсотлітнє серце розтануло — він скинув з голови смушеву шапку, і сторож побачив його. Щоправда, Матс Мюрстен мало не впав зі сходів, коли угледів маленького горбатого дідуся з довгою бородою, та гном пояснив йому, що вони вже давно знайомі.

Кадр 13

Сторож дуже здивувався, але він і сам здогадався, кого здибав. Далі вони оглядали замок разом, а потім гном запросив Матса до своєї печери.

Кадр 14

Він поліз за гномом у темряву. Звідти віяло крижаним холодом і тхнуло цвіллю та вологою. — Правда, гарне в мене житло? — спитав гном. — Та як на чий смак, — ввічливо відповів Матс.

Кадр 15

— А яке в мене світло! Краще за сонце. Мурцю, де ти в біса ділася? Ходи, присвіти моєму приятелеві. З найдальшого кутна стрибнуло щось темне, вилізло на камінь і розплющило двоє зелених очей.

Кадр 16

То не кицька?—спитав сторож. Він хотів би бути якнайдалі звідси. —Еге ж, то кицька Мурця. Але вона не завжди була кицькою. Хочеш поглянути мої скарби?—і він відімкнув засновàні павутинням іржаві двері.

Кадр 17

—Що ж ти робиш із цими скрабами?—неспокійно спитав Мато. —Оглядаю їх удень і вночі, оберігаю. Лихі люди не раз хотіли їх пограбувати. Всі вони стали вовками.—і він підвів Матса до інших дверей.

Кадр 18

Ницька стрибнула туди й освітила своїми іскристими очима льох, повний золота, срібла, самоцвітів, дорогих уборів та інших коштовностей.

Кадр 19

—Пробач. Я зовсім забув, що ти мій гість. Я б пригостив тебе квашеною павутиною чи маринованою водою з калюжі. Та ти до такої їжі не звик. На, випий вина.

Кадр 20

Новтнуз Матс із келиха. Вино було найкраще. Подякувавши, сторож запросив гнома на весілля своєї правнучки і пішов із підземелля.

Кадр 21

У замку панувала метушня, бо сторож надумав улаштувати весілля у просторих замкових залах. І диво дивне! За одну ніч усе було готове.

Кадр 22

Всі розбиті вікна раптом стали засклені, всі поламані сходи полагоджені, всі повалені димарі вимуровані наново. Люди дивувалися, а старий Матс знав, хто доклад до цього рук.

Кадр 23

Почалось весілля. Гном, хоч і був серед гостей, не показувався їм на очі. Коли треба було наповнити келихи, чиясь невидима рука наповняла їх, і хтось невидимий слугував мелодія.

Кадр 24

Але найбільше диво сталося при вінчанні. Хтось невидимий надів молодій на палець каблучку з великим дімантом, а на голову — корону з самоцвітами.

Кадр 25

Коли гості сіли до столу, старий Матс відчув, що біля нього начебто примостився гном. А трохи згодом той і справді пошепки попросив сухариків для Мурці. А ще спитав, чи до лиця молодій корона.

Кадр 26

—Що б пак, вона у ній немов королева. —Це корона давньої фінської королеви, що колись мешкала у замку Обу. Тільки ти нікому про це не кажи. Гном попрощався і подався додому.

Кадр 27

Все було б гаразд, якби Матс не випив забагато вина. Тітка молодого скупа-скупуща жінки, якій кортіло дізнатися, звідки в молодої корона, і яка дуже шкодувала, що не її син одружився із сторожевою правнучкою, стала насміхатися над Матсом.

Кадр 28

І хмільний Матс, розсердившись, розповів про гнома та його скарби. Тітка негайно покликала свого сина, і вони вдвох подалися до печери.

Кадр 29

Раптом ліхтар погас, і в пітьмі заблищало двоє зелених очей. Вони побачили маленького горбатого дідуся з сивою бородою.

Кадр 30

— Вітаю вас у моїй господі,— глузливо сказав він.— Поласились на мої снарби? Зараз ви їх побачите, але не отримаєте. Оце Мурця. П’ятсот літ назад вона була такою ж зажерливою, як ти. Вона радіє, що матиме товаришку. А сина твого я оберну на вовка. Так тітка з сином залишились у печері.

Кадр 31

Але гном покарав і сторожа за довгий язик. Другого ранку замість золотої корони його правнучка знайшла в скрині іржавого казанка.

Кадр 32

Редактор Т. Сухоставська. Укркінохроніка, Киев-133, Щорса, 18. Госкино УССР. 1983 г. Цена 30 коп.