Правда. Часть 2

Кадр 1

О.Є. КОРНІЙЧУК ПРАВДА

Кадр 2

ЧАСТИ НА ДРУГА

Кадр 3

У Петрограді Тарас поринає в гущу подій. Його ідейне гартування відбувається в сім'ї Кузьми Рижова, відданого революції комуніста. Серед революційних робітників, у спільній з ними боротьбі проти контрреволюційних сил він проходить сувору школу політичного виховання.

Кадр 4

На прикладі взаємовідносин двох братів — Кузьми і Тимофія — він переконався, що людей об’єднують не лише сімейні зв’язки, а перш за все класово-політична свідомість. Коли Тимофій перейшов на бік есерів, Кузьма йому говорить: „У мене нема більше брата… Іди… іди з мого серця, із моєї сім’ї“.

Кадр 5

Серйозним уроком для Тараса були і події в Н-ському кавалерійському полку. Наташа, дочка Кузьми, принесла в казарму більшовицьку газету „Окопна правда“. Але солдати, які знаходились під впливом есерів,викинули її заворота.

Кадр 6

„Обидно, Тарасе, коли б офіцери, а то прості солдати волокли мене..., — каже вона, — але я піду знов. Нехай не думають, що я злякалась їх... Я знову піду“.

Кадр 7

Кома з Тарасом, нехтуючи небезпекою, йдуть до спровокованих солдатів. Вони допоможуть їм зрозуміти правду, викрити есерів і навести в полковому комітеті більшовицькі порядки.

Кадр 8

Кузьма… Хіба можна обманути народ? Неправда, ніколи!.. Ходім, товариші, туди, нас чекають, ви чуєте цей шум за ворітьми… Народ іде… Пішли, товариші… Ходім, Тарасе!

Кадр 9

У третій, кульмінаційній дії п’єси змальовано Смольний — ленінський штаб революційних сил і Зимовий палац — гніздо контрреволюції.

Кадр 10

Саме в цій дії О. Є. Корнійчук розкриває образ В. І. Леніна як народного вождя. Ленін весь час з народом — робітниками, селянами, солдатами, матросами, а його антипод Керенський — з так званими „представниками народу“ — міністрами, промисловцями, білогвардійцями.

Кадр 11

У Зимовому палаці в центрі уваги Керенський. Він сам у захопленні від своєї влади, позує, милується тріскотнею своїх промов. „Знову депутація і знову квіти. О Росіє, народе, що робиш ти зі мною? Щодня ти засипаєш мене квітами… квіти… квіти… квіти…”

Кадр 12

Проте в Керенському вже зневірились навіть його однодумці. Всі розуміють, що це пуста, безпорадна і честолюбива людина. Полковник….з більшовиками ми покінчимо швидко, у них розкол—Каменев, Зінов’єв проти, та й Троцький теж… 1-й полковник. Троцький—це їх Керенський. Такий же демагог-істерик.

Кадр 13

Керенський боїться революції. І автор знаходить цікавий прийом, щоб показати його зіткнення з революційними силами. Вікно у кабінеті прорізує промінь революційної „Аврори“. — „Чому „Аврора“ ще тут? Чому мій наказ не виконано?“ — кричить він. Але з штабу йому відповідають: „Моряки „Аврори“ відмовились виконати наказ штабу… визнають тільки накази Леніна“.

Кадр 14

Переджовтнева ніч. Смольний. Вартовий моряк-аврорiвець приймає рапорти i повідомлення: по всьому Петрограду йдуть бої.

Кадр 15

Входять Кузьма і Тарас. Кузьма (до аврорівця): Третій загін прибув у розпорядження военного комітету.

Кадр 16

В оточенні моряків, робітників, солдатів у Смольному з’являється Ленін — простий, земний, на ходу розмовляючи з людьми, впізнаючи своїх соратників по спільній боротьбі.

Кадр 17

На обличчі Леніна посмішка. Ззаду котиться „ура“… Ленін повернувся коло дверей, підняв руку, і все затихло. Ленін. Товариші пролетарі, моряки, солдати! Повстання почалось… За владу Рад, за землю селянам, за мир народам, за хліб голодним — вперед, товариші! Ми переможемо, неодмінно переможемо!

Кадр 18

Вибухнуло „ура“, покотилось по коридору, потім перейшло в пісню „Вихри враждебные веют над нами“. Ленін тисне руку морякам, робітникам…

Кадр 19

Раптом впізнає Кузьму Рижова. Ленін. Ви на Першому Всеросійському з’їзді виступали… (Подає руку). Добре виступали… Пам’ятаю.

Кадр 20

Настає один з кульмінаційних моментів п’єси — розмова В. І. Леніна з брасом Голотою. Ленін (подає руку). Що на Украіні? Якої влади хочуть у вашому селі? Тарас. Щоб землю селянам… щоб поміщиків долой… Ленін. Значить, за більшовиками ваше село піде? Тарас. Не може не піти, товаришу Ленін…

Кадр 21

Сцена поставлена з художнім тактом, без будь-яких сценічних ефектів. Тарас… Так жити — то краще вмерти. Ленін. З Керенським тут покінчимо, допоможемо й товаришам українцям, грузинам, білорусам…

Кадр 22

Бриков за розпорядженням Леніна із своїм загоном йде до Зимового, з ним Тарас. І ось у фіналі сцени Тарас звертається до Леніна: „Товаришу Ленін, у мене до вас просьба… Запишіть мене у вашу партію“.

Кадр 23

Лєнін. ...Товарищу Рижков, ви знаєте його добре? Кузьма. Стоющій чоловік Тарас, і наш у всіх смислах.

Кадр 24

Ленін (пише в блокноті і говорить). Просити ЦК прийняти українського селянина-бідняка… Тараса Голоту в день повстання. Рекомендують пролетарій Рижков Кузьма і Володимир Ленін…

Кадр 25

Тут кожне слово письменника вагоме і на місці! Ленін просить, а не наказує чи дає розпорядження, на перше місце в рекомендації він ставить вправного робітника, комуніста Рижова, бо справді юркий, бо робітник і Тарасу, як представникові сільськогосподарственного кооператора в справі єднання українського і російського робітників і селянських господарств Тарасу Украві.

Кадр 26

Сцепічна дія широко і вільно вийшла за рамки окремої долі українського бідняка-селянина в солдатській шинелі, що так важко шукав і нарешті, знайшов ту велику правду, яку утверджувала революція. В його долі вгадана доля народна, доля мільйонів трудівників землі, що піднялися до світла ленінської правди. „Довго шукав я правду і тут знайшов її. Веди, Кузьма, тепер ми знищимо все, що стане на дорозі нашій…“

Кадр 27

... Смольний. Ніч. Коридор. У центрі великі двері в зал засідання, де відбувається II з’їзд Рад. Коло дверей вартової. По коридору проходять червоногвардійці, солдати тягнуть кулемети.

Кадр 28

Проходить реєстрація делегатів. Десь далеко застрекотали кулемети... Чути сильний постріл з гармати.

Кадр 29

Моряки кинулись у зал з криком „Аврора!". В залі загриміли оплески і покотилось „ура".

Кадр 30

З залу виходять меншовики і есери, бундівці. Вони торгуються між собою за владу, ображають один одного... Автор доводить нам, що Дан, Гоц і їхні партії вже викинуті на смітник історії.

Кадр 31

Куди есери, меншовики і бундівці зрадницьки зазівають з’їзд, матрос Дримба кидає фразу: „Братія, припиніть мечту — контра йде!“ Ця репліка підсилюється розмовою Тараса Голоти з есером Гоцом, яку Тарас закінчує словами: „Ех ти, покійник, щезай!“

Кадр 32

У залу чути оплески, „ура“… Моряк. Товарищ Ленін на трибуні! Моряки метнулись до дверей і розчинили їх зовсім. Близько коло дверей трибуна, на ній стоїть Ленін. Він намагається вгамувати зал, але не може… „Ура“ наростає.

Кадр 33

Нарешті все стихає. Говорить В. І. Ленін. Він говорить про перемогу революції, про утвердження Радянської влади, про початок будівництва соціалістичної держави. „Хай живе всесвітня соціалістична революція!“

Кадр 34

В. I. Ленін з’являється лише в двох коротких сценах, але драматургові вдалося переконливо розкрити найважливіші риси великого вождя революції, насамперед —його нерозривний зв’язок з народом і глибоку віру в революційні маси, людність і простоту, увагу й любов до трудящої людини.

Кадр 35

П'єса "Правда" поклала початок українській драматургії Ленініні. Від часу її появи пройшло більше 40 років. Але тема революції та її вождя не старе, вона лишається в нашому мистецтві вічно живою і сучасною, джерелом натхнення багатьох українських письменників, поетів, драматургів. Широко відомими стали твори українських радянських письменників: І. Микитенка "Так сходило сонце", Ю. Яновського "Дума про Британку", Ю. Дольд-Михайлінка "Щорс", В. Куліша "Ульянови", "Хлопчик і Жар-птиця", "Студент університету", "Сестра Оля", "Ранок генія" та багато інших.

Кадр 36

„Правда“ зайняла належне місце поряд з такими чудовими творами як „Людина з рушницею“ М. Погодіна та „На берегах Неви“ К. Тренъова. Протягом багатьох років вона з успіхом йде на сценах наших театрів. Роль В. І. Леніна виконують кращі митці радянської сцени.

Кадр 37

В образі В. І. Леніна радянські письменники, поети, драматурги і актори знайшли свого героя, особистості надзвичайної, що залишила в світовій історії незгладимий слід.

Кадр 38

Автор сценарію С. ФЕДОТОВА кандидат філологічних наук Консультант Л. ДЕМ’ЯНІВСЬКА Редактор Л. КОРВАЦЬКА Художник С. ГОНЧАРЕНКО Оформленя В. АНДРЄЄВОЇ Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР БФ 04922 1984 р. Ціна 40 коп.

Кадр 39

О.Е. КОРНИЙЧУК ПРАВДА