Ловкая принцесса или приключения Умницы

Кадр 1

Шарль Перро СПРИТНАЯ ПРИНЦЕСА, або ПРИГОДИ РОЗУМНИЦІ Художник Я.Силоваші

Кадр 2

В давні-предавні часи один багатий король зібрався в далекий похід. Дружина короля незадовго до того померла, і він дуже побивався, як без нього житимуть дочки.

Кадр 3

Старша була дуже лінива. Вона прокидалася в обідню пору і сідала обідати невмивана, а за вечерею так вередувала, що майже всі страви перекидала собі на спідницю. Тому й прозвали її Вередухою.

Кадр 4

Середня сестра була жвавіша за старшу, але над усе полюбляла плітки й повсякчас розносила їх по палацу. За це її прозвали Цокотухою.

Кадр 5

А от менша сестра мала зовсім іншу вдачу. Надзвичайно кмілива, вона ще й чудово танцювала, співала і грала. Принцеса була напрочуд розумна та розсудлива, і король часто звертався до неї за порадою. Тож не дивно, що цю принцесу всі називали Розумницею.

Кадр 6

Вирушаючи в похід, король турбувався за двох старших принцес. І тому вирішив просити поради в чарівниці. —Зробіть так,— попросив король, приїхавши до неї,— щоб я міг дізнатися після походу про поведінку принцес.

Кадр 7

—Я дам вам три кришталеві прядки,—відповіла чарівниця.—Якщо котрась із сестер вчинить дурницю, її прядка негайно розіб’ється на скалки, і вам не важко буде пересвідчитися, яка саме з принцес поводилася нерозважливо.

Кадр 8

Король подякував чарівниці, взяв прядки й поїхав додому. Він наказав одвезти дочок у старий замок й оселити їх у найвищій вежі. Король не лишив принцесам ні слуг, ані покоївок, заборонив їм приймати гостей, а внизу поставив сторожу.

Кадр 9

Потім він оддав дочкам кришталеві прядки і розповів про їхні чарівні властивості. Поцілувавши принцес на прощання, король замкнув вежу і рушив у дорогу.

Кадр 10

А щоб сестри не померли з голоду, він залишив їм чималий кошик і довгу мотузку. Прив’язавши кошик, принцеси мали щоранку спускати його з вікна й піднімати з їхєю, яку слуги готували на цілий день.

Кадр 11

Вередуха й Цокотуха цілими днями стовбичили біля вікон, не знаходи ли собі місця з нудьги й не знали, як змарнувати час.

Кадр 12

Ну, а Розумниця не нудьгувала ані хвилини. То вона пряла, то вишивала, то співала дзвінким голосочком або грала на віолі.

Кадр 13

Якось надвечір старші сестри помітили під вікном жебрачку. Заламуючи руки, вона стала розповідати про свою лиху долю й просити піднятися до вежі, щоб прислуживати принцесам.

Кадр 14

Вередусі так набридло самій вдягатися й прибирати за собою постіль, а Цокотусі так кортіло з кимось погомоніти, що вони вирішили знехтувати батьковою забороною. Сестри опустили з вежі кошик, жебрачка залізла в нього, і принцеси миттю підняли її.

Кадр 15

Саме у цей час до світлиці зайшла Розумниця. Їй дуже не сподобалась легковажна витівка сестер. Стара жінка була така брудна, що принцеси запропонували жебрачці перевдягтись.

Кадр 16

Жєбрачка скинула з себе лахміття, і перед принцесами постав в розкішному вбранні рицаря — Лихий Принц. Переполохані принцеси кинулися навтьоки.

Кадр 17

Чокотуха й Розумниця встигли добігти до своїх світильць, а Вередуха на мить забарилася, і Лихий Принц наздогнав її. Він став благати принцесу негайно одружитися з ним, і тільки-но Вередуха дала на це згоду, як її кришталева прядка впала й розбилася на скалки.

Кадр 18

Принцеса дуже непокоїлась, як би сестри не стали їй дорікати за поспішне одруження. Але Лихий Принц сказав, що спробує схилити їх до згоди.

Кадр 19

Лихий Принц непомітно замкнув принцесу і пішов розшукувати котрусь із принцес. Він тихенько підкрався до дверей кімнати Цокотухи і почав просити її негайно одружитися з ним.

Кадр 20

Цокотуха відразу повірила принцу й дала згоду вийти за нього заміж. І тільки вона відімкнула двері, як її кришталева прядка впала й розбилася. Принцеса страшенно перелякалась.

Кадр 21

Лихий Принц дуже зрадів, що його план так щасливо здійсниоється. Він замкнув непомітно світлицю на ключ і пішов шукати Розумницю.

Кадр 22

В кінці довгого й темного коридора принц зупинився біля дверей кімнати, в якій переховувалася наймолодша принцеса. Підступний лиходій заговорив до Розумниці тими самими словами, що й до її сестер.

Кадр 23

Принцеса вирішила відповісти на хитрість хитрістю і помститися лихому Принцу за його брехливість і жорстокість. Вона дала згоду на одруження, але попросила трохи відкласти весілля. —А зараз я вам приготую ліжко, де ви зможете відпочити,— сказала Розумниця.

Кадр 24

Пихий Принц пішов геть, а Розумниця побігла до місця, де був влаштований стічний жолоб і куди сестри щодня викидали сміття. Принцеса хутко поклала на отвір дві тонкі жердини, вкрила їх периною, постелила ковдру й повернулася до себе.

Кадр 25

Коли до неї знову з’явився принц, Розумниця показала відведений для нього покій і, попрощавшися до ранку, замкнулась у своїй світлиці.

Кадр 26

Принц не роздягаючись кинувся в постіль, жердини під ним зламались, і він сторчака полетів у стічний жолоб. Лихий Принц заслужив на таку кару.

Кадр 27

Не каючи ні хвилини, Розумниця подалася шукати сестер. Знайшовши обох, голодних й заплаканих, вона нагодувала їх, заспокоїла і порадила лягати спати.

Кадр 28

Бижий Принц, весь у гулях і саднах, над силу звівся на ноги й пішов навмання до вузького отвору, що виходив на річку, там рибалки пожаліли бідолаху й допомогли йому дістатися до берега. Ні про що більше не думав принц, як про помсту.

Кадр 29

Якось Вередуха та Цокотуха помітили під вікнами замку чудовí дерева, гілки яких аж угиналися від соковитих слив та абрикосів. Сестри стали просити Розумницю, щоб та спустилася в кошику з вежі і нарвала їм фруктів.

Кадр 30

Але тільки-но принцеса ступила на землю, як на неї з-за кущів накинулася зграя озброєних людей. Слуги Лихого Принца схопили Розумницю, скочили на коней і щодуху помчали на найвищу гору.

Кадр 31

На вершині гори стояла бочка, в яку було забито безліч цвяхів. Принц хотів посадити дівчину в бочку і скотити її з гори. Лиходій нахилився до бочки, аж тут принцеса спритно штовхнула його всередину і відразу покотила бочку вниз.

Кадр 32

Ця нова нещаслива пригода Лихого Принца застутила його батька, якого усі називали Добросердим, і меншого брата, прозваного за надзвичайну вроду Ненаглядним. Вони покликали знахарів, щоб ті вилікували принца, якому з кожним днем ставалося все гірше.

Кадр 33

—Я вмираю,—сказав брату Лихий Принц,—і прошу виконати моє останнє прохання—одружитися з Розумницею. Але тільки-но ця спритна принцеса опиниться у твоїй владі, ти мусиш її вбити. Ненаглядний Принц зрозумів підступність брата, але не знайшов сили відмовитися від клятви, якою присягнувся в його останній час.

Кадр 34

„Вередуха, Цокотуха і Розумниця щасливо дісталися до свого замку. Незабаром з походу повернувся й батько принцес. І тільки менша принцеса змогла покласти перед ним свою кришталеву прядку.

Кадр 35

король так розгнівався на старших дочок, що наказав одвезти їх до чарівниці, щоб та придумала для них кару. Чарівниця дала сестрам сапки та кошики і звеліла щодня ходити на город полоти бур’ян та збирати горох.

Кадр 36

Ненаглядний Принц послав тим часом до Розумниці сватів. Вислухавши їх, принцеса затремтіла від страху. Вона зрозуміла, що молодий принц вирішив з нею одружитися за наказом старшого брата, аби помститися за нього.

Кадр 37

Через кілька днів король спорядив пишний почет і відрядив дочку до Ненаглядного Принца. В королівстві Добросердого Короля принцесу зустрів Ненаглядний Принц.

Кадр 38

На весільному бенкеті принцеса вийшла до своєї опочивальні, змайструвала солом’яну ляльку, наділа їй на голову чепчик, а тоді знову вийшла до гостей.

Кадр 39

Після бенкету, скориставшися з темряви, Розумниця кинула ляльку на ліжко, а сама сховалася. Принц, який мусив виконати свою клятву, вихопив шпагу і з розпачливим стогоном встромив її в груди уявної принцеси.

Кадр 40

—Горе мені!—вигукнув він.—Тільки-но я вперше побачив цю прекрасну принцесу, її краса зачарувала мене, і все-таки я не наважився зламати ганебну клятву… Але тепер я мушу спокутувати провину, помстившись за Розумницю власною смертю.

Кадр 41

— Принце, я не вмерла! — скрикнула Розumnиця. — Я знала, що ви розкаюватиметесь. І вона розповіла Ненаглядному Принцу про вітівку з лялькою.

Кадр 42

…Згодом вони ще не раз згадували про цю сумну пригоду і завжди вихваляли кмітливість та розум, що так щасливо врятували їх од страшного лиха.

Кадр 43

редактор Н. Сухоставська Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Міністерство культури УРСР № 3774 ІІІ. 1989 р. Ціна 30 коп.