Дракон Мартин. Диафильм 1

Кадр 1

Тельтум Шепкер Аракон Мартин художникъ Г. Вишневский

Кадр 2

Мартін мешкає за містом. Він — передостанній дракон на все місто з околицями разом. Останнім треба вважати його брата Георга, бо той на сто двадцять вісім років молодший від Мартіна.

Кадр 3

Ось уже п'ять років Мартин працює на Печерній залізниці пана Долежала. По колії, прокладеній крізь штучні печери, дракон тягне шість вагончиків. А уздовж колії стоять постаті:Червоної Шапочки, Сплячої Красуні, Лускунчика, Снігуроньки та інших казкових персонажів.

Кадр 4

Георг працює на Дорозі привидів, що належить панові Вімеру. Ціліснький день дракон сидить на даху, дико поводить очима, широко роззявляє пащу, вдаючи, ніби от-от кинеться вниз на людей.

Кадр 5

Теплої днини Георг і Мартін, перш ніж іти на роботу, люблять трохи попалавати в ставку, який знаходиться недалечко від їхнього будинку. Поблизу ставка є галявина, де полюбляє грітися на вранішньому сонечку Георг.

Кадр 6

Ось і сьогодні він похлюпався трохи та й заснув на залитій сонцем галявині. А Мартін ще купається, прінає. От і не дивно, що дракони не помітили хлопчика й дівчинку, які йшли стежкою прямісінько до ставка.

Кадр 7

Діти почали кидати у воду камінчики. Чималий камінець ударив Мартіна в спину. —Ой!—скрикнув він. Цей зойк вихопився у Мартіна під водою. І все ж дітям щось почулося. Тієї миті дівчинка помітила в ставу дракона.

Кадр 8

З переляку діти вилізли на дерево і почали гадати, що то за звірюка плаває у ставу. Мартін не витримав, прихаючи, він по груди висунувся з води. — Привіт, мене звуть Мартіном.

Кадр 9

— Мене звати Шурлі, — проказав хлопчик. — А це моя молодша сестра Франціска, можна просто Франці. А ти крокодил? — Я — дракон, — відповів Мартін. — Драконів не буває, вони давно вже зникли, — заявив Шурлі.

Кадр 10

— Я читала, — сказала дівчинка, — що в драконів щонайменше по три голови. Вони не вміють розмовляти, а ти чого вмієш? — Все це вигадки, — заперечив Мартін. — По-перше, зроду-віку дракони мали всього одну голову. А по-друге, розмовляти я сам навчився. Я вмію читати, писати, грати в футбол і чимало такого, чого дракони не вміють.

Кадр 11

Мартін вирішив познайомити дітей з Георгом. Коли дракон з дітьми підійшов до брата, той поволі підвівся, злегка вклонився й простяг дітям праве крило: — Дуже приємно, — промовив він.

Кадр 12

Георг обурився, коли дізнався, що діти не повірили Мартінові. Він навіть хотів спопелити Шурлі полум’ям. Але цього Георг не вмів. Минуло, мабуть, з півгодини, перш ніж брат і сестра вирішили-таки повірити драконам.

Кадр 13

Назад вони поверталися разом. Франці почала розповідати про свою подругу, яка полетіла літаком на Майорку. — Якщо тобі теж хочеться політати, то сідай мені на спину, — запропонував Георг. Франці й Шурлі миттю скочили на спину драконові.

Кадр 14

Георг застрябав, наче кролик, замахав крилами, але з земли так і не знявся. Виявляється, як літати, він давно забув.

Кадр 15

Розчарованный Георг, важко дихаючи, вернувся до брата і присів, щоб Франці і Шурлі могли позлазити. —Ми з Мартином почнемо тренуватись,—пообіцяв дракон дітям.—Через кілька днів ми будемо літати! А ви завтра приходьте до нас в гості на вечір.

Кадр 16

Йшов дощ, і Мартін сидів без роботи. В таку погоду нікому не хотілося проїхатись Печерною залізницею. Проте її власник, пан Долежал, вперто сидів у своїй касі, сподіваючись, що дощ скоро перейде. Найдужче за все він любив лічити прибутки та їсти торти і був такий гладкий, що мусив сидіти на двох стільцях.

Кадр 17

Незабаром до Мартiна прийшов Георг. Вiн думав, що брата вiдпустять додому. Однак Долежал продовжував личити прибутки. Вiн нiколи багато не розмовляв з драконами. —Я йду додому,—сказав йому Мартiн.—Бувайте здоровi! Пан Долежал щось пробуркотiв, не зводячи очей з рахiвницi.

Кадр 18

Коли Франц й Шурл прийшли додому, тато дивився телевізор, а мама готувала вечерю. — Як справи? — спитав дітей тато. — Ви, мабуть, весь день нудьгували? — Ні, ми не нудьгували, бо зустріли нових друзів — драконів Мартіна і Георга. Вони запросили нас в гості.

Кадр 19

Будинок, у якому мешкали обидва дракони, був невеликий. Мартін займав перший поверх, а Георг — другий. Вони сиділи на веранді. Георг задрімав з книжкою в руках, а Мартін милувався чудовим краєвидом.

Кадр 20

Раптом задзвонив телефон. Це був пан Долежал, він кричав на Мартіна за те, що той рано пішов додому. — Щоб завтра вийшов на годину раніше! Зрозуміл? — гримав Долежал. — Якшо ви так зі мною розмовляєте, то я взагалі на роботу не вийду,—сказав дракон і поклав трубку.

Кадр 21

На другий день Мартін таки не пішов на роботу. Дізнавшись про це, Георг і собі вирішив зостатися вдома. Він згадав, що пан Віммер ніколи не відпускав його на обідню перерву. Дракони написали листи про звільнення з роботи і вирушили до поштамту, щоб вкинути їх в поштову скриньку.

Кадр 22

На вулиці дракони не дуже привертали увагу. Багато перехожих їх взагалі не помічали, бо квапились і дивилися тільки на тротуар. Інші вважали драконів за рекламу витівку якої-небудь фірми.

Кадр 23

Дракони повернулися додому. Мартін сидів на верандi у шезлонзi, заплащивши очi. Вiн уявляв собi, як пан Долежал штовхатиме свої вагони.

Кадр 24

Дракон розплющив очі й побачив у садку дітей, упораши́х знайомих. Франці й Шурлі чемно привітались й сказали, що хоч вони запрошені на вечірю, та все ж вирішили завітати зараз.

Кадр 25

Мартін запросив дітей у дім, а Георг пішов готувати в кухні чай. Франці й Шурл уважно розглядали оселю драконів. — Гарний будинок, — похвалив Шурл.

Кадр 26

Георг принёс чай. Шурлі вибрав платівку, і Мартін поставив її на програвач. Дракони розповiли своїм друзям, що подали заяви про звільнення з роботи.

Кадр 27

Була вже друга година дня. Франці й Шурлі давно пішли. Мартін і Георг вирушили до спостережної вежі, щоб навчитися літати, бо дракон, який не вміє літати,—не дракон.

Кадр 28

Власник спостережної вежі пан Кратохвіл постукав Георга по животі. — Коли спуститесь вниз, я перевірю, скільки вас умостилося під цим маскарадним костюмом. — Ми не маскарадні,—гордо сказав Георг.

Кадр 29

З вежі було видно майже все місто. Георг почав скаржитися, що йому млосно і голова йде обертом. Він вже хотів додому. Мартін відштовхнувся від помосту, кілька метрів падав донизу, а тоді замахав крильми, перестав падати й облетів круг спостережної вежі.

Кадр 30

—Невже у мене не вийде?!—загукав Георг.—Скажи мені: „Боягуз!“ —Будь ласка,—мовив Мартин.—Боягуз!

Кадр 31

І Георг таки стрибнув, бо не міг такого стерпіти. Він падав трохи довше, ніж Мартін, проте вчасно забив крильми і став підніматися. — Вийшло! Вийшло! — закричав Георг щодуху, облітаючи вежу.

Кадр 32

Це почув пан Кратохвiл. Вiн вискочив iз своєї будки i заверещав: — Це заборонено! Це не дозволяється! Але дракони вже летiли геть вiд вежi.

Кадр 33

Увечері Франці й Шурлі знову завітали до своїх друзів. Мартін і Георг накрили на веранді стіл. Діти чудувались, що їжа з консервних банок така смачна.

Кадр 34

—Може, полетимо прогуляємось?—спитав Мартін. —Підемо прогуляємось,—виправила його Франці. —Ні, полетимо,—наполягав Мартін.

Кадр 35

Франц слѣз на Мартину, Шурл — на Георга. Драконы знялись з даху будинку i полетіли до Дунаю.

Кадр 36

В повітрі їм стрiлося кiлька паперових зміїв, але драконам пощастило обминути їх. Вони перелетіли широку річку, яка текла через місто. Однак гуркiт реактивного літака змусив драконів повернути назад.

Кадр 37

Перепочити вони сіли на телевізійну вежу. Тієї ж миті на всіх телеекранах у місті зникло зображення. Було видно самі лише смуги.

Кадр 38

Пан Мехтель, майстер по догляду за телевежею, якраз збирався повечеряти. Але тут йому подзвонив відповідальний за бездоганне трансловання телепрограм пан Мерінський. — Що там трапилось? — спитав він.

Кадр 39

Пан Мехтель визирнув із будки і помітив високо на вежі драконів. — Там... два великі невідомі об'єкти, — промовив він у трубку. — Ви що, збожеволіли?! Ось я зараз приїду і перевірю, що там у вас робиться! — закричав пан Мерлинський.

Кадр 40

У двері будки постукали. Це були Франц і Шурл. — Не хвилюйтесь, — сказала Франц. — Це ми були на телевежі зі своїми друзями. — Цього не може бути! — вигукнув майстер. — Ви занадто малі.

Кадр 41

— Мартіне! Георгі! — покликав Шурл. Побачивши перед собою драконів, пан Мехтель так і впав. — Цього не може бути! — промовив він.

Кадр 42

Тодi Мартiн зробив у повiтрi коло. А потiм друзi тепло попрощалися з майстром, посiдали на драконiв i злетiли вгору.

Кадр 43

Сигнал автомобиля сповістив про прибуття пана Мерлінського. — Літальні об’єкти виявилися драконами, — доповів йому пан Мехтель. — Так, так, — промовив Мерлінський, уважно дивлячись на майстра, — тут нагорі від самотності можна й розуму позбутися.

Кадр 44

Редактор Т.СУХОСТАВСЬКА Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Міністерство культури УРСР № 3843 VI. 1989 р. Ціна 30 коп.

Кадр 45

ДОНАЛЬД БИССЕТ ДРАКОН И ВОЛШЕБНИК ХУДОЖНИК Т.СОРОКИНА