Украинские народные думы и исторические песни

Кадр 1

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ДУМИ ТА ІСТОРИЧНІ ПІСНІ

Кадр 2

ІЗ ПРЕДКОВІЧНИХ ЧАСІВ БЕРЕЖЕ ПАМ’ЯТЬ КОЖНОГО НАРОДУ СВОЮ ІСТОРІЮ, ВІДБИТУ В ГЕРОЇЧНОМУ ЕПОСІ. СКАНДИНАВСЬКІ САГИ, ПІСНЯ ПРО РОЛАНДА, КАРЕЛО-ФІНСЬКА „КАЛЕВАЛА“, ВІРМЕНСЬКИЙ ЕПОС „ДАВИД САСУНСЬКИЙ“, КИРГИЗЬКИЙ „МАНАС"... УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД ВНІС У СВІТОВУ СКАРБНИЦЮ КУЛЬТУРИ СВІЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС-ДУМИ ТА ІСТОРИЧНІ ПІСНІ, ЩО „СВІТЯТЬ СВОЇМИ БАРВАМИ, ПОЧУВАННЯМИ, ЛИЦАРСТВОМ У ЛЮБОВІ І ВОРОЖНЕЧІ, РОЗМАХОМ КОЗАЦЬКОЇ ОДВАГИ ТА ФІЛОСОФСЬКОЮ ВДУМЛИВІСТЮ“. АНАТОЛІЙ ЛУНАЧАРСЬКИЙ

Кадр 3

„Не в затишку біля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вогнем і мечем поселеннях, не під дзвін золотої бджколи, а під гадючий посвист петлі татарського ординця і зловісний блиск турецького ятагана народжувався наш героїчний епос…“ Михайло Стельмах.

Кадр 4

Творці і носії дум-кобзарі, ці "Гомери України", через пожарища століть передали нам палкі заповіти і ковальський дух предків.

Кадр 5

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД СВЯТО БЕРЕЖЕ В ПАМ’ЯТІ ІМЕНА СЛАВЕТНИХ КОБЗАРІВ: ІВАНА СТРІЧКИ, АНДРІЯ ШУТА І ВАНА ТА МИХАЙЛА КРАВЧЕНКІВ, ПЕТРА ДРЕВЕНКА. ТА ЧИ НЕ НАЙСЛАВЕТНІШИЙ З-ПОСЕРЕД НИХ ОСТАЛ МИКИТОВИЧ ВЕРЕСАЙ (1803—1890).

Кадр 6

Прообразом украинських народних співців бун напівлегендарний Боян, що „не десять соколів напускав на зграю лебедину“, а „накладав він на живі струни. Вишмерсти свої, і сам вони славу князям рокотали“. „Слово о полку Ігоревім“.

Кадр 7

Натхненним співом кобзарі запалювали в народі святі почуття любови до батьківщини, ненависти до поневолювачів. Польські гнобителі скарали на смерть трьох співців-кобзарів, учасників Коліївщини, — Прокопа Скрягу, Михайла Сокового, Василя Варченка. Російські жандарми не раз розбивали кобзи, кидали співців до в’язниць.

Кадр 8

ЦАРСКИЙ УРЯД ОГОЛОСИВ КОБЗУ „КРАМОЛЬНИМ ИНСТРУМЕНТОМ“. КОБЗА-БАНДУРА НАРАЗ СТАЄ… ПРЕДМЕТОМ ОСПІВУВАННЯ В ДУМАХ ТА ПІСНЯХ. СИДИТЬ КОЗАК НА МОГИЛІ, НА КОБЗІ ГРАЄ-КИТГАВАЄ, ЖАЛІБНО СПІВАЄ: Гей, кобзо моя, Дружко моя, Бандуро моя мальована! Де ж мені тебе діти… .„Дума про смерть козака-бандуриста“.

Кадр 9

Узагальнений поетичний образ кобзаря, народного співця, що добре знає як розбудити відвагу козаків, розважити жіночу тугу, підтримати дівочу веселість, створив Т. Г. Шевченко. Перебендя, старий, сліпий. Хто його не знає? Кін у сліди кептається Та на боці грає… А хто грає, того знають І дякують люди…

Кадр 10

У багатьох думах та піснях оспівані історичні постаті, герої-козаки, що боронили рідний край від татаро-турецьких людів. Таким є козак Голота, що „не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота“. „Дума про козака Голоту“.

Кадр 11

ЧИ НЕ НАЙПОЕТИЧНІШИЙ ОБРАЗ ДУМИ — ПОЛЕ КИЛИМСЬКЕ. ЦЕ ПОЛЕ — РІДНА ЗЕМЛЯ УКРАЇНИ. Й — КОЗАЦЬКИЙ ПОДВИГ І КОБЗАРСЬКЕ СЛАВЛЕННЯ. "Ой поле килимське! Слава не вмре, не поляже Кодай же ти літо й зиму зеленіло... Од нині до віка!"

Кадр 12

НЕЗМЕРНА СИЛА НЕНАВИСТІ І ГНІВУ ЗВУЧИТЬ У ДУМАХ І ПІСНЯХ ПРО СПУСТОШЛИВІ НАПАДИ ТАТАРО-ТУРЕЦЬКИХ ПОНЕВОЛЮВАЧІВ. Закурилась Україна. ЩО НІГДЕ прожити: ФІ.маленьких витоптала, великих забрала. Витоптала орда киньми маленькі діти. Назад руки постягала, під хана погнала.

Кадр 13

У невольників дух плач невольника, плач невольників". Маруся Богуславка — образ рідної землі викарбувано з надзвичайною виразністю. Ой, визвали, Боже, нас, всіх бідних невольників, З тяжкої неволі, З кріпи кусурменської, На ясні зорі, На тихі води, У кляті веселий, У крі хрещений! Лука „Маруся Богуславка".

Кадр 14

У думах і піснях гнівно тавруються відступники, огидні перевертні, зрадники, всяк той, хто Потурчився, побусурменився Для панства келикого, Для лакомства нещасного!

Кадр 15

Найтріше для людини – неволя. Герой дум Самійло Кішка, Маруся Богуславка, Івась Коновченко, отаман Матяш старий, борються за волю, добуваючи її для себе або побратимів. Смерть за волю – почесна. ДУМА „ПЛАЧ НЕВОЛЬНИКІВ“.

Кадр 16

Поруч із узагальненнями, напівлегендарними образами, безсмертною славою увидають думи народних героїв. Для всіх тиранів і поневолювачів на всі потомні віки крикнув нескорений Байда: "Твоя, царю, віра проклятая!..” Пісня про Байду

Кадр 17

Думи та пісні словнені чудових поетичних образів. То ж не вітер в полі грає, не орел витає — Отож Сірко з товариством по степу гуляє. „Ой як крикне старий орел”.

Кадр 18

ДЕСЯТКИ ПОКОЛІНЬ, ЩО СТАВАЛИ ДО БОЮ ЗА ВОЛЮ, ОБИЧ СЕБЕ ВІДЧУВАЛИ ГЕРОЇВ МИНУЛОГО. ОЙ, ВИЙДИ, Морозенку на Сабур-могилу: Подивися, Морозенку, на свою Україну. … Прощай, прощай, Морозенку, наш славний козаче! За тобою, Морозенку, вся Україна плаче!

Кадр 19

думи та історичні пісні прославляють народних героїв. звитяжне козацтво що пробувало волю в запеклій боротьбі проти польської шляхти. Попереду Дорошенко Веде своє військо, військо запорозьке.

Кадр 20

ГІМНОМ І ЗАКЛИКОМ ДО БОРОТЬБИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ЗВУЧАЛА ПІСНЯ „РОЗЛИЛИСЯ КРУТІ БЕРЕЖЕЧКИ“.

Кадр 21

БИТВА ОСЛІПУЄТСЯ В ДУМАХ МЕТАФОРИЧНИМИ ОБРАЗАМИ БЕНКЕТУ, ВАРІННЯ ПИВА, ОГАННЯ ТА СІЯННЯ. ЦІ ОБРАЗИ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ ЩЕ В „СЛОВІ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ“. ВЕЛИКИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ МАЄ БЕЗПОСЕРЕДНІЙ ЗВ’ЯЗОК "Під берскуном кони станом стали, Під стеблевом кони соло́д замішали, Ше й пива не зварили, А вже козаки Хмельницького З ляхами поскакали". Корсунська перемога.

Кадр 22

У думах та історичних піснях народ обезсмертив відважних месників, що боролися проти росийського самодержавства та власного панства за національне і соціальне визволення. Ой, попід гай зелененький Ходить Довбуш молодецький. Та й на ніжку налягає. Тодірцем ся підпирає.

Кадр 23

За Сибиром солнце сходить… Хлопцы, не зівaйте: Ки мене, Кармелюка, Всю надію майте! „Пісня про Устима Кармелюка”.

Кадр 24

У піснях про окремі селянські повстання чутно жадання волі, виявляється відвага, мужність і почуття власної гідності. Як поїхали ж оскали Череди займати, — | Турбаїцці-козаченьки — З килям не далети. „Пісня про Турбаївське повстання”.

Кадр 25

Шкода тепер, Маріє, з вами говорити, – з кіляхи прийшли не радиться. Прийшли нас побити!

Кадр 26

ОЙ в Туркахъ когонь горить , По всім світі димно… Якъ побили Казилещів – Усім панам дивно!

Кадр 27

Ляна Потоцъкого піймали, Якъ вардана, зв’язали Та перед Хмельницького-гетьмана примчали.

Кадр 28

Через століття проніс народ колізійне слово, яке кликало на бій під час революцій 1905 та 1917 років. У свою чергу, величні революційні події стали предметом оспівування в думах та піснях.

Кадр 29

...Що у святу неділю рано-пораденьку у Сорочинцях сочинилося – Усі виділи союз собі великий мали, Собі кумпанію велику ізбирали І все собі розмовляли: „Якби то нам свободи дістати, Щоб землі дістати, Щоб було чим малих дітей годувати!“ Дума „Про сорочинські події 1905 року“

Кадр 30

У понеділок рано-пораденьку Із Миргорода, із славного города Барабаш приїжджає, З козаками прибуває, До людей словами гукає: „Ой, що ж собі маєте, Що ви собі свободи дожидаєте? Не будете ви свободи знати, А будем ми вас стинати…“

Кадр 31

Пан Филоненко із Полтави припускає, З козаками приїжджає, Всіх людей бідних собирає, На коліна поставляє, Безневинно окликає, Тіло їх коло кости Канчуками обкидає, Кров їхню безневинно проливає! Дума „Про сорочинські ярмарки 1905 року“.

Кадр 32

Нехай ще лиш трохи спочинуть 1. Січ низова молодецька; Лісни старинки України: Нехай старина почекає... Неволя турецька, А нумо, співець-кобзарю, Орди татарські, Співаймо свої Могили високі Батьківщини...

Кадр 33

Трупи ворожби здоровють у ниву Плачами нової України, А слава Червоного війська Повіки не вмре, Не загине!

Кадр 34

Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине… От де, люди, наша слава, Слава України! Т.ШЕВЧЕНКО

Кадр 35

сценарий К. ЯГЕМЕНКА консультант К. ТКАЧЕНКО художник І. БЕЛЕЙ редактор Ю. МАРЧУК

Кадр 36

ПЕСНИ ВОЛЬНОСТИ СВЯТОЙ (Над строками декабристской поэзии)

Кадр 37

Римский скульптурный портрет