Удивительная дружба

Кадр 1

Шкільний навчальний ДІАФІЛЬМ

Кадр 2

О. Копиленко Дивовижна дружба

Кадр 3

Люблю я бродити по лісі, слухати зелений шум дерев, коли здається, що кожне дерево шумить на свій мотив, на свій лад.

Кадр 4

Сухо виспівує вгорі сосна, бо крізь віти її з присвистом пролітає вітер.

Кадр 5

Густо, наче з металевим гудінням, шелестить дуб.

Кадр 6

Ніжно, мрійно ворушать своїм листячком осика і верба…

Кадр 7

Я ніколи не пропускаю можливості побувати в лісі у знайомого лісника. Там я всі стежки і всі чудові галявинки знаю.

Кадр 8

Приїхав я до нього й цього літа..

Кадр 9

І був вражений розповідю лісника про дивовижну дружбу.

Кадр 10

Лісник знайшов лисячу нору, розкопав її…

Кадр 11

I забрал лисенят додому.

Кадр 12

Одвіз він їх у зоопарк.

Кадр 13

А собі одного залишив.

Кадр 14

Лисеня стало зовсім ручним, стрибало людям на руки, а особливо любило свого господаря.

Кадр 15

Коли вже лисеня підросло, довелося посадити його на цеп у дворі.

Кадр 16

А щоб собаки його не розірвали — обгорсив дротяною сіткою.

Кадр 17

Усім знайома казочка про те, як лисиця впіймала півня і понесла кудись світ за очі, щоб поласувати курятиною.

Кадр 18

Насилу півень врятувався.

Кадр 19

А тут я натрапив на зовсім інше… Повів мене мій знайомий лісник показати своє лисеня.

Кадр 20

А воно вже й величеньке. Кинулося до свого господаря, скавчить стиха, лащиться…

Кадр 21

За нами вбігло рябеньке кошенятко і вже величенький півень, червоний, мов огонь, хвіст, як віяло.

Кадр 22

— Оце дивіться, нерозлучні друзі,— каже лісник.

Кадр 23

—З півнем у дружбі? —здивувався я. —Атож… Ось вийдемо, подивитеся. Лісник ще погладив свого вихованця, і ми вийшли із загорожі.

Кадр 24

Стоїмо, дивимося. Лисеня лягло біля своєї будки. Кошеня притулилося до нього, а півень і собі підійшов і сів з другого боку, щось там, сидячи, подзьобує.

Кадр 25

—Ну як вам? — питає лісник і сміється. — Сам вперше в житті таке спостерігаю.

Кадр 26

І уявіть собі, коли довго немає півня чи кошеняти, лисеня сумно скавчить, неначе кличе їх.

Кадр 27

А тільки заявляться, веселішим стає, спокійно собі лежить, як оце зараз. А півень йому ще й наспівує.

Кадр 28

Кошеня й ночує з ним у конурі або просто на землі, притулиться і близенько муркотить собі… Таку дивовижну дружбу спостерігав я.

Кадр 29

Малкова А.Левич Редактор Л.Попова