Царь Плакса и Щекотун

Кадр 1

ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО ЦАР ПЛАКСІЙ ТА ЛОСКОТОН МАЛЮВАВ МИКОЛА САПОЖНІКОВ

Кадр 2

Там, де гори і долини, Де гуляє вітровій, — Там цвіте краса-країна З дивним ім’ям Сльозолий.

Кадр 3

І колись в країні тій Був на троні цар Плаксій. Голова його, мов бочка, Очі – ніби кавуни. В Плаксія було три дочки І плаксивих три сини.

Кадр 4

Старша звалася Нудота, Середуньша — Вай-Вай, Третя донечка — Плакота, — Всі сльозливі через край.

Кадр 5

А царевы три сини Так і звались Плаксуни. Отака була сім’я У царя у Плаксія.

Кадр 6

Цiлi днi вони сидiли, Голосили, та сопiли, Та стогнали, та ревли, Сльози вiдрами лили.

Кадр 7

Ще була у Плаксія Грізна гвардія своя: В ній служили молодці Забіяки-словізці. Хто сміявсь — вони хапали І нагайками шмагали, Так що в царстві тому скрізь Вистачало плачу й сліз.

Кадр 8

Цар любив, як плачуть діти, Бо любив їх салози пити. Отакий був цар Плаксій у країні Сльозолий.

Кадр 9

Але в тому диво-царстві, Зневажаючи закон, Жив у мандрах і митарстві Добрий дядько Лоскотон. Він приходив кожний вечір — Хай чи дощ іде, чи сніг — До голодної малечі І усім приносив сміх.

Кадр 10

Мав він вдачу теплу й щиру, Ще й лукавинку в очах. І була накидка сіра В Лоскотона на плечах. Лоскотливі мав він вуса І м'яденькі, наче пух, І м'яке волосся русе Розсипалося до вух. Він як прийде, залоскоче, То сміється, хто й не хоче.

Кадр 11

Тільки де він появлявся, Зразу плач там припинявся І приходив до усїх Голосний та щирий сміх.

Кадр 12

Не любили Лоскотона Царь Плаксій і Плаксуни, Видавали заборони Проти лоскоту вони. І за дядьком Лоскотоном Із нагайками в руках Охоронці злих законів Полювали по хатах.

Кадр 13

Але дядько Лоскотон Не боявся цих заслон: Він ходив по всій країні І носив з собою сміх В розмальованій торбині, В пальцях лагідних своїх.

Кадр 14

Роззливись тоді Плаксій — Цар країни Сльозолий. Гнівно він гукнув із трону: „Гей, ледачі сльозівці! Хто впіймає Лоскотона, Буде муж моїй дочці! Хто його посадить в льох — Вибирай одну із трьох! Бо уже цей Лоскотон Скоро нам розвалить трон: Що тоді ми будем пити, Як не будуть плакать діти?"

Кадр 15

І завзяті сьлозіўці Понеслись у всі кінці, Щоб скарати по закону Баламута Лоскотона. Довго скрізь його шукали, У всі шпари заглядали, Перерили всі двори, Обходили всі бори.

Кадр 16

Час потратили дарма: Лоскотона скрізь нема, Бо його завжди і всюди Од ловив ховали люди. Опівночі Лоскотон, Коли всіх колише сон, Йшов собі в бідняцькі хати Їхніх діток розважати.

Кадр 17

Був тоді у Плаксія Лютий посіпака, Віроломний, як змія, Капітан Макака. ...Все ходив, усе він слухав І нарешті все рознюхав.

Кадр 18

На світанку Лоскотон, Насмішивши діток, У піцний поринув сон Між кленових віток.

Кадр 19

А лукавий капітан Підкрався змієм Й Лоскотонової аркан Зашморгнув на шиї. Руки вивернув назад, Міцно спутав ноги І мерщій у Плаксоград Рушив у дорогу…

Кадр 20

Лоскотона посадили За вузенькі грати, А в палаці порiшили: — Час весілля грати…

Кадр 21

Гей, зійшлися царенята і придворна свита Наречених шанувати, Сльози діток пити. До вінця веде жених Висохлу Нудоту, Та дивиться на них Зовсім неохота.

Кадр 22

Хоч Макака був бридкийя, А вона ще гірша, Їм поет один гладкий Присвятив ще й вірша. Стільки там було хвальби, Так красив їх вроду — Навіть жаби від ганьби Булькнули у воду!

Кадр 23

Але цар ходив, пишався, Він із зятем цілувався, Похвалявся: „Ну, тепер Лоскотон, вважай, умер! Недоступним став для всіх Голосний та щирий сміх. Тож від радості стрибайте! Тож від радості ридайте! Ми тепер встановим скрізь Віковічне царство сліз!“ Так розхвастався Плаксій — Цар країни Сльозолий.

Кадр 24

Та поки гуло весілля, То п’яниці вартові Напились якогось зілля Та й поснули у траві.

Кадр 25

А вночі йшли до в’язниці Батраки й робітники, Щоб звільнити із темниці Лоскотона на віки.

Кадр 26

Рознесласі всі перепони, Гнули грати, мов прути: — Гей, веселий Лоскотоне, Це прийшли твої брати! Иди до нас, веселий брате, В нашу здружену сім'ю! Підем разом догравати Ми весілля Плаксію…

Кадр 27

У палаці кожен скаче Та від щастя гірко плаче, Ллються сльози, як ріка, — Бачте, радість в них така!

Кадр 28

Раптом цар упав на трон: — Ой, рятуйте, — Лоскотон! — Всі відразу „ох!“ та „ах!“, Жах у кожного в очах.

Кадр 29

А веселий Лоскотон До царя стрибнув на трон И сказав йому якраз: — Насмієшся ти хоч раз!..— Став царя він лоскотати, І Плаксій став реготати.

Кадр 30

Так сміявсь — аж заливався, Аж від реготу качався, Кулаками очі тер, Потім лопнув і помер.

Кадр 31

Ой, була ж тоді потіха — Цар Плаксiй помер од сміху! З ним придворнi обубли, Бо сміятися не вміли.

Кадр 32

А цареві три сини, Три завзяті Плаксуни, Так сміялись-реготали, Що штани з них поспадали, — Тож всі троє без штанів До чужих втекали країв.

Кадр 33

Три царiвни теж навтьоки у чотири бiгли боки. Кровопивицi-слiозiвцi Стали п’явками в рiцi, А Макака-забiяка З’їв себе iз переляку.

Кадр 34

Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон. Сам же він живе й понині, Дітям носить щирий сміх В розмальованій торбині, В пальцях лагідних своїх.

Кадр 35

Схочеш сам піти в цей край, То маршрут запам'ятай: Треба йти спочатку прямо, Потім вправо завернуть, А тоді поміж дубами Поведе наліво путь. Після цього вже помалу Чимчикуй куди попзло: Як од втомн не впадеш — В цю країну попадеш.

Кадр 36

КІНЕЦЬ РЕДАКТОР БРОНІСЛАВА МІНЬКІВСЬКА Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Державно УРСР 1964 р. Ціна 30 коп.