Приключения Перченяты и Мурчика в стране Сказок

Кадр 1

А.Васуленко Привозити ПЕРЧЕНЯТИ МУРЧИКА В краiнi Казок

Кадр 2

Якось Перченятко з Мурчиком зайшли далеко в ліс до якогось високого паркану. Заглянули з цікавістю за огорожу й відразу ж зрозуміли, що потрапили до країни казок!

Кадр 3

Яких тільки див, яких казок не побачили вони там з Мурчиком! Тільки не могли повз несправедливість байдуже проходити.

Кадр 4

Врятували від гострих зубів Лисчиних довірливого Колобка. „При нагоді й я вам у пригоді“,—сказав їм Колобок. Пішли друзі далі.

Кадр 5

Ідуть, коли чують — хтось співає: „Я не Вовк, а ваша мама. Молочка вам принесла“. Це безсоромний вовк тонесеньким голосом благав козеняток двері йому відчинити. Нагнали малюки сіроманця.

Кадр 6

Тут саме й мама – Коза підійшла та й каже: „Коли вам скрутно буде, то я у пригоді стану.“ І на дорогу молочком їх почастувала.

Кадр 7

Не сподобалося Лисиці й Вовчику, що якісь пришельці заважають їм, втручаються. От пішли вони до баби Яги за порадою.

Кадр 8

„Зроби, бабцю, так, — стали Ягу благати, — щоб від цих пакісних Перченяти з котом і духу не лишилося.“ Пообіцяла їм баба-злюка допомогти.

Кадр 9

Ідуть собі Перченятко з Мурчиком, коли бачать — бабуся гірко плаче: „Ой, зламалася ж моя ніженька костяная! Ой, хто ж мені допоможе старенькій?" Знала, облуднися, що добре серце Перченятко мало.

Кадр 10

„Чим допомогти вам зможемо?—питає Перченятко.—Майть, бабусю“. Баба Яга улесливо так і каже: “Принесіть мені, діточки, пляшечку сліз від Змія Гориновича, який у замку за лісом розбійницьким живе. Вам прогулянка цікава буде, а мені—поміч.“

Кадр 11

„Ой, хитрюща стара! — раділи Вовк з Лисичкою. — Хто ж це бачив, щоб Змій Горинович плакав?! Та й лісом не пройдеш, бо там розбійників, мов комарів на болоті. Ні, не вернутися назад Перченяті з Мурчиком!“

Кадр 12

Дорогою до лісу наздогнали наші мандрівники візок. Тихесенько, щоб не почув візник, взяли собі два гарбузи. „Не збідніє цар Горох, — вирішили вони, — а нам вони у пригоді стануть.“

Кадр 13

у величезному дуплі край дороги жили страшні лісові розбійники. Як завжди, вони займалися своєю улюбленною справою: грабували кожного, хто лісом проїздив.

Кадр 14

І раптом… „Мамцю!“— заволали перелякані розбійники, коли побачили страхітливих істот. „Кидай зброю!“— грізно наказали невідомі.

Кадр 15

Несподівано одне страхіття спіткнулося, і тут всі побачили, що страшна голова, яка від удару розбилася на шматочки, була звичайнісіньким гарбузом. А „страхіття“—Мурчиком!

Кадр 16

„Нас ошукали! — закричали з дупла розбійники.— Хапайте їх!“ Та Перченятко з Мурчиком, захопивши зброю розбійників, уже мчали в кареті царвні подалі від небезпеки.

Кадр 17

Над усе на світі полюбив цар Горох гарбузову кашу. І от сьогодні його величність залишився без улюбленої страви. Царський гнів не знав меж.

Кадр 18

Карета примчала вчасно. Горох довідався про все й змінів свій гнів на милість.

Кадр 19

З радощів, що все так добре скінчилося, візник, Перченятко та Мурчик пішли у танок. „Ось так, ось так в нас танцюють гопак!“— приказувало Перченятко.

Кадр 20

Цар Горох теж не всидів: „Ех, бий мій каблук, в мене чоботів сто штук!“ — загукав він і собі.

Кадр 21

Та дорога вела наших героїв далі. От дійшли вони до Змія Гориновича. Перченятко хоробро вийшло до змія та й показало тому кулака: „Ану, понюхай, чим пахне!".

Кадр 22

Змій понюхав. Добре, що наші мандрівники скористалися з парасолькою, яку їм подарувала царівна Гороха. Бо відразу з очей Гориновича в три струмки полилися сльози.

Кадр 23

На зворотному шляху у лісі Перченятка з Мурчиком вже чекали розлючені розбійники. Кинулися вони в погоню, та тут підкотився Колобок. Виручив друзів.

Кадр 24

Тут ще й коза нагоділася. Злякалися розбійники гострих її рогів і в дупло своє сховалися. Без зброї вони відразу свою хоробрість втратили.

Кадр 25

Як побачили Вовк з Лисицею, що Перченятко з Мурчиком повертаються, знову до баби Яги подалися. А та саме Телесика схопила.

Кадр 26

Сховаля баба Яга Івасика-Телесика в комірчині та й каже: „Вернулися? Що ж, смачніший обід буде. Ха-ха-ха! Всіх запрошую.“

Кадр 27

—Дивись, Перченятко, срібне весельце! —Е, так он яка ця бабуся!.. — здогадалося Перченятко.— Швидше, котику! Це весельце Телесика!

Кадр 28

Зайшли вони до хати на курячій ніжці. Віддали бабі пляшечку зі слізьми Гориновича. „За таку послугу, діточки,— каже Яга,— я вас покатаю. Сідайте на лопату“. —„Так?“— запитують Перченятко з Мурчиком.

Кадр 29

„Які ж бо ви нерозумні! — розсердилася баба Яга.— Ось так треба!“ І тільки сіла вона на лопату, як Перченятко з Мурчиком відразу ж її з мітлою у піч кинули.

Кадр 30

Вилетіла баба Яга з димаря чорною та такою страшною, що Вовк з Лискою з великого ляку аж в тридесяте царство забігли.

Кадр 31

А Перченятко з Мурчиком звільнили Івасика-Телесика й відвели його до тата й мами. Отож, вам, дітки, оцю казку, а Перченяткові й Мурчикові, коли вони додому верталися, за хоробрість дали бубликів в’язку.

Кадр 32

Кінецьо