Болтливый фартушек

Кадр 1

Балакучий Бартушок В. Карасьова

Кадр 2

Якось увечері старша сестра Наташа сказала Люсі: — Хочеш, я тобі розкажу, шо ви сьогодні робили в дитячому садку?

Кадр 3

—А звідки ти знаєш? — запитала Люся. — Ти ж у нас не була.

Кадр 4

— Не була, а знаю.— І Наташа почала розповiдати.— Спочатку ви снідали. На сніданок була яєшня і кофе. — Вірно,— підтвердила Люся.

Кадр 5

— Потім ви пішли гуляти. Збирали на лужку кульбаби і плели вінки.

Кадр 6

—Дуже гарні віночки ми плели,— сказала Люся.— Але як же ти знову здогадалась?

Кадр 7

— А після прогулянки ви ліпили з глини Іграшки. — Ой, то ти за нами підглядала! — вигукнула Люся. — І не думала. Я в цей час у школі була. — Отже, тобі хтось розповів…

Кадр 8

—Ось тепер ти вгадала, — погодилась Наташа. —Мені розповів про все твій фартушок.

Кадр 9

— Та хiба ж фартушки вмiють говорити?—засмiялась Люся. — Дивлячись чиї. Наприклад, твiй фартушок дуже балакучий. Ось поглянь-но.

Кадр 10

І Наташа показала сестричці дві доріжки: одну ясно-коричневу, а другу — яскраво-жовту. — Ось ці доріжки розповiли менi, що ти їла на сніданок,— сказала Наташа.

Кадр 11

— А ось ці маленькі темні плямки шепнули про те, що ти носила в своєму фартушку цілі оберемки кульбаб і вимостила його Тхім смолистим соком… — Носила,— зітхнула Люся.

Кадр 12

—А в кишеню ти клала зелену й оранжеву глину. Бачиш, скільки прилипло грудочок. —Це я ліпила гриби на зеленій травиці,— пояснила Люся.

Кадр 13

— От бачиш! А ще не віриш, що фартушки вміють розмовляти, — сказала Наташа. — Бувають такі балакучі фартушки, просто жах!

Кадр 14

правда ж, мамо, я великий?

Кадр 15

Правда ж, мамо, я великий? Сам взуваю черевики, Зашнуровую шнурочки…

Кадр 16

Одягаю сам сорочку...

Кадр 17

Сам лице i руки мию…

Кадр 18

Сам зачісуватись вмію…

Кадр 19

І не плачу я ніколи… Скоро вже піду до школи!

Кадр 20

ЯКБИ ЛОДИ ЗНАЛИ В. Иванов

Кадр 21

— Вставай, Соню, швидше: тобі в дитячий садок, мені на роботу. Поспішай, запізнимося,— так щоранку будить мама Соню.

Кадр 22

А Соня вередуе, вставати не хоче. Нарешті піднялась, одну панчоху натягнула — знову під ковдру.

Кадр 23

Підняла її мама, одягла, підвела до крана. — Умивайся, у мене своїх справ багато: сніданок приготувати, кімнату прибрати.

Кадр 24

Соня під краном почала пустувати: облила і себе і стіни водою.

Кадр 25

Переодягнула її мама, посадила снідати. А Соня з кицькою Пушинкою почала гратися і догралася: тарілку з кашею собі на плаття перекинула.

Кадр 26

Знову переодягнула мама Соню в нове плаття, стрічки зав’язала…

Кадр 27

підлогу витерла.

Кадр 28

Все мама зробила, тількы поїсти не встигла — ніколи, на роботу швиндше треба йти.

Кадр 29

Идуть мама й Соня по вулиці: Соня вмита, причесана, в новому платті, ще й посміхається. Перехожі дивляться на неї і кажуть: — Ось яка дівчинка хороша, гарненька! А якби люди знали, як себе Соня дома поводить, що б вони сказали?

Кадр 30

Медицина сестра Ю. Ружанский

Кадр 31

Вранцi-рано до малят Медсестра прийшла у сад; В білому, як білосніжка, Оглядати стала ліжка. — Чисто тут? — провірила…

Кадр 32

Зал вона провітрняа.

Кадр 33

Стануть дѣти враз збиратись Бiля шафочок своїх...

Кадр 34

Стануть діти роздягатись, і сестра огляне їх. — Чи голівки чисті, діти? Руки хороше помиті? Нігті позрізали Так, як вам казали?

Кадр 35

А щоб діти не хворіли, Вчора у обідній час Дітям щеплення зробили Лікар і сестра, що в нас.

Кадр 36

Про всiх вона клопочеться I лiтом i зимою, I Любi дуже хочеться Такою ж стать сестрою!

Кадр 37

Редактор Л. ПОПОВА Консультант В. СЕРБІНА Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР 1984 р. Ціна 30 коп.