Золотоволоска

Кадр 1

Карел Яромир Ербен ЗЛОТОВОЛОСКА ДІАФІЛЬМ I Малєньки Олексія Кохана

Кадр 2

Був собі король. Та вже такий гордий! А все тому, що розумів мову звірів і пташок. Ось послухайте, як він того навчився.

Кадр 3

Прийшла якось до нього бабуся і принесла дивну рибину — схожу на змію. — Як з’їси цю рибину, — каже до короля, — розумієш, що кожний звір та пташка скаже.

Кадр 4

Король дуже зрадів, що вмітиме таке, чого ніхто з людей не вміє. Заплатив старій добре і забрав рибину.

Кадр 5

Не гаючи часу, наказав своєму служникові Ірникові засмажити її на обід. — Та гляди мені, коли хоч на язик сам візьмеш — головою заплатиш! — каже.

Кадр 6

Іржик дивом здивувався: чому це король так суворо заборонив ту рибину куштувати? Але який би то кухар не покуштував того, що він готує? Коли рибина засмажилась, Іржик узяв трішечки та й з’їв.

Кадр 7

Ноли це чує — щось бринить над вухом: — І нам дай! І нам дай! Глянув туди-сюди... Але побачив лише кілька мух, що літали по кухні.

Кадр 8

І знов щось — тепер уже надворі — як гукне таким дивним голосом: — Нуди підемо? Куди підемо? — До мірошника в ячмінь! До мірошника в ячмінь! Виглянув у вікно — аж то гусак із своїм табуном радиться.

Кадр 9

— Ага! — каже сам до себе хлопець. — Тепер я знаю, що воно за рибина! Одчипинув іще шматочок, з’їв, а тоді й поніс рибину до короля.

Кадр 10

По обіді схотілось його величності прогулятись. Звелів Іржикові сідати коней. Їдуть вони в зеленому лузі. Король попереду, а Іржик позаду.

Кадр 11

— Іго-го-го, я б оце через гори перескакував, так мені легко! — неначе Іржиків кінь. — І я б скакав, — відказує королівський, — коли б не старе луб’я сіз. Скочу, а воно впаде та й скрутить собі в’язи! — Нехай собі! — каже Іржиків кінь. — Замість старого носитимеш молодого.

Кадр 12

Іржик слухав-слухав та й не втерпів — засміявся нишком, щоб король не почув. Але й король добре розумів, про що в коней розмова. Оглянувся, бачить — Іржик усміхається. Розлютився король. Повернув коня та й гайда додому — ану ж коні ще щось таке скажуть.

Кадр 13

Як приїхали до замку, король звелів Іржикові налити йому нелих вина.

Кадр 14

— Ноли хоч краплину не діллеш чи переллеш, то смерть тобі! Іржик узяв келих і наливає вино. Аж тут де не взялись — влетіли у вікно дві пташки, одна тікає, а друга доганяє. У першої в дзьобі — три золоті волосини.

Кадр 15

— Віддай, то мої! — кричить та, що доганяє. — Мої! Я перша вхопила! — А я перша побачила, як вони впали, коли Злотоволоска чесалася! — Дай мені хоч дві. Б’ються між собою, аж пір’я летить.

Кадр 16

Лишилось у кожної в дзьобі по одній-одненькій волосині. Третя ж упала на підлогу й тихсенько дзенькнула, мов дзвіночок. А Іржик почув, оглянувся та й розлив вино.

Кадр 17

—Ну, прощайся з світом! — гукнув король. — Хіба що здобудеш золотокосу дівчину й приведеш мені за дружину, — то помилую тебе.

Кадр 18

Що мав бідолашний Іржик діяти? Коли не хотів із світом прощатись, мусив іхати золотоволосу дівчину шукати. Осідлав коня та й подався, куди очі дивилися.

Кадр 19

От приїхав він до чорного лісу. А під лісом кущ горить. Під кущем чималий мурашник, і на нього іскри так і сиплються.

Кадр 20

Лишенько мурахам! Метушаться туди-сюди, не знають, як порятувати біленькі подушечки, з яких мурашині дітки мали бути.

Кадр 21

—Ой, допоможи нам, Іржику, допоможи!—закричали всі мурашки жалібно.—Бо згоримо ми, і діточки наші світу не побачать. Іржик мерщій зіскочив з коня і погасив полум’я.

Кадр 22

— Спасибо! — кажуть мурахи. — Як доведеться тобі скрутно, згадай про нас, ми тобі в пригоді станемо.

Кадр 23

От іде хлопець лісом. Під’їжджає до високої ялини, коли чує— так жалібно каркають малі вороненята. —Ой, допоможи нам, Іринко, допоможи! — плачуть. — Наші мама й тато полетіли десь, а ми так істоньки хочемо.

Кадр 24

Іржик зіскочив з коня, подумав-подумав, а тоді взяв меча та й забив коня, щоб малим сиротам було що їсти.

Кадр 25

— Ну, — кажуть вони, — як доведеться тобі скрутно, згадай про нас — ми тобі в пригоді станемо!

Кадр 26

От подався Іржик далі пішки. Довго йшов, а коли вийшов з лісу, побачив перед собою широезне море. На березі того моря сперечалося двоє рибалок.

Кадр 27

Спіймалася їм у сітку велика золота рибина, і кожний хотів забрати її собі. — Це моя сіть, то й риба моя, — каже один. А другий: — Мало б тобі користі з твоєї сіті, якби не я та не мій човен!

Кадр 28

—Я вас помирю, — каже їм Іржик. — Продайте мені цю рибину. А гроші поділите порівну. Та й віддаж їм усі гроші, що дістав від короля на дорогу.

Кадр 29

Випустив Іржик рибину в море. Весело пірнула вона в воду, а тоді висунула голову й каже: — Коли доведеться тобі скрутно, згадай мене! Та й зникла.

Кадр 30

От стали рибалки допитуватись, куди Іржик іде. Почувши про Злотоволоску, вони зраділи, що можуть віддячити Іржикові за те, що він їх помирив. — Та це ж дочка нашого короля. Живе вона в кришталевому замку он на тому острові. Коли розвидняється, Злотоволоска чеше свою золоту косу, від неї сяйво іде по небу й по морю.

Кадр 31

Рибалки самі й перевезли Іржика на той острів. — Гляди, вибирай там як слід: у короля дванадцять дочок, та лише в однієї коси золотої! А вибирати буде не просто.

Кадр 32

Кінець першого діафільму

Кадр 33

Карел Яромuр Ербен ЗЛОТОВОЛОСКА ДIАФIЛЬМ II Малюнкu Олексiя Кохана

Кадр 34

І пішов Іржик до кришталевого замку просити короля, щоб віддав свою золотокосу дочку за дружину заморському королю.

Кадр 35

— Добре, — каже король, — віддам за твого короля Злотоволоску, але спершу заслужи. Виконаєш три роботи, що я загадаю. А тим часом спочивай собі до завтра.

Кадр 36

Другого дня король каже: — У моєї Злотоволоски порвалася нитка перлового намиста, перлини розсипались на зеленій луці. Ото ті перлини мусиш зібрати, всі до одної.

Кадр 37

Пішов Іржик на ту луку. А лука широка-преширока. Іржик шукав з ранку до півдня, та ніде ані перлиночки не вглядів. — Ех, якби оце сходи моїх мурашок, — каже, — вони б мені у пригоді стали!

Кадр 38

Тільки сказав — коли де не взялися мурашки, та так багато, аж кишить. Назнасили йому цілу купку перлин. А він сидить та на ниточку їх нижче.

Кадр 39

Уже хотів був зав’язати ниточку, коли придибала ще одна кривенька мурашечка, що збулася ніжки на тій пожежі лісом, та й гукає: —Постривай, Іржику, не зав’язуй, ось іще одна перлинка!

Кадр 40

Як приніс хлопець до замку те намисто, перелічив король перлини—усі є до однієї. — Ну,—каже,—цю роботу ти добре зробив. А тепер знайди перстень, який моя Злотоволоска в морі згубила.

Кадр 41

Сумний-невеселий ходить Іржик по березі моря. Дивився, дивився, а море глибоке — дна не видно. — Ех, якби, на моє щастя, та була тут золота рибина, вона б мені у пригоді стала!

Кадр 42

Ай бачить — щось у морі блиснуло, і випливла золота рибина. — Та ось же я, — каже. — Яка в тебе скрута? — Треба мені в морі знайти перстень золотий, а я й дна не бачу. — Почекай тут трохи, то я тобі його принесу.

Кадр 43

Не довго й чекав Іржик, як ось виринула золота рибина з глибини морської—принесла йому щуку з перснем на плавці.

Кадр 44

Король знов похвалив Іржика, що добре зробив і що роботу. Та втретє загадує: —Здобудь іще для моєї Злотоволоски живої й мертвої води.

Кадр 45

Подався Іржик знову, де очі дивилися, а ноги несли, бо не знав, куди йому по ту воду рушати. Ішов, ішов… Дістався до чорного лісу. — От якби оце мої вороненята, то вони б мені, певно, в пригоді стали.

Кадр 46

Ноли в нього над головою щось тільки шелесть — і де не взялися — летять два ворони. Розказав Іржик про свою скрyту. — Почекай трохи, то ми тобі принесемо.

Кадр 47

І за недовгу часинку несуть Іржикові кожний дзьбаночок води, один —живої, другий —мертвої.

Кадр 48

Зрадів хлопець, що йому так пощастило, і подався чимскоріш до замку. Край лісу побачив густо заплетену між двох дерев павутину, а посеред неї — великого павука і мертву муху.

Кадр 49

Узяв Іржик та й покрив павука мертвою водою, муху — живою. Павук так і впав додолу мертвий, а муха виборсалась із павутини и полетіла собі. — Щастя твоє, — каже, — Іржику, що ти мене оживив. Без мене б ти навряд чи відгадав, котра з дванадцяти королівських дочок — Злотоволоска.

Кадр 50

Як довідався король, що Ірник виконав і цю роботу, — повів його у великий покій. Там сиділо дванадцять прегарних дівчат, одна в одну. І в кожній на голові хустина, довга, аж до самого долу. —Оце мої дочки, — каже король. —Вибирай, яка з них має золоте волосся.

Кадр 51

Страх узв Іржика, не знає парубок, що й робити. Коли чує — щось тихенько бринить йому над вухом: —Дз… дз… дз… Іди круг столу, а я покажу, котра — Злотоволоска. То була муха, яку Іржик оживив у чорному лісі.

Кадр 52

Полетіла попереду і бринить: — Це не вона, це не вона, і це не вона… Аж оце Злотоволоска! — Оццю, — скрикнув Іржик з радощів, — давайте мені дівину! — Угадав! — каже король.

Кадр 53

А дівчина звелась від столу, скинула хустину, і золоті коси, мов ясні потічки, так і попливли додолу. І стало від них так ясно, мов від сонечка.

Кадр 54

Дав король дочці, як годиться, посаг, та й повiз її парубок свому королю за наречену.

Кадр 55

Старий король як побачив Злотоволоску, аж підскочив з радощів. Зараз же звелів: готуватися до весілля.

Кадр 56

А Іржикові каже: — Хотів я був за твій непослух повісити тебе гайворонам на втіху. Та за те, що добре мені послужнив, звелю зітнути тобі голову і з почестями поховати.

Кадр 57

От як стратили Іржика, Злотоволоска й просить короля, щоб подарував їй того неживого служника. І не зміг король відмовити своїй золотоносій нареченій. Віддав їй Іржикове тіло.

Кадр 58

Злотоволоска ж покропила його живою водою, Іржик розплющив очі і встав — жвавий, як олень, а молодий та красний, мов той місяць. — Ох, як міцно я спав! — каже.

Кадр 59

Як угледів король, що Іржик ожив та ще й таким зробився красенем, — то й собі схотів помолодіти. Звелів, щоб і йому зітнули голову, а тоді покропили живою водою.

Кадр 60

Але хоч скільки кропили, хоч як заходили, а король не оживав… Може б, і досі кропили, та не стало живої води…

Кадр 61

А Іржика вибрали за короля — він-бо усїх наймудрїший — розуміє навіть, що пташки й звірята кажуть! Злотоволоска стала королевою. І все у них було добре.

Кадр 62

КІНЕЦЬ Редактор Т. Сухоставська Укрніжроніка, Київ-133, Щорса, 18 Міністерство культури УРСР № 3883 IX. 1989 р. Ціна 30 коп.