Украинские народные песни

Кадр 1

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ

Кадр 2

Якось у розмові зі студентами-українцями Лев Толстой сказав: „Хто має таку пісню, тому нічого боятися за своє майбутнє... Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я,не люблю так, як вашого... Стільки в них краси і грації, стільки думного, молодечого почуття и сили..."

Кадр 3

Народна поезія України — апофеоз краси. Український народ проніс через століття рабства й неволі дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмертних піснях. Максим Горький.

Кадр 4

Ой, щось спало – щастя стало. Та щось росло – не вборіло. На серденьку не вболіло, Сонень дрімен в колінощи, Добрий розум в головощи, А пісеньки у кісточки, Здоровенько у сердечко, А в роточки – говорушки, А в ніженьки ходуєчки, А в рученьки ладуєчки. Зміст народних пісень – це все життя українця від народження і до останнього подиху. Материнська закура, вболівання і тривоги за майбутнє та благання щастя для дитини звучать над колискою.

Кадр 5

рости ж, синку, в забаву, козачествуй на славу, ворішеньками в розправу. Пісня матері — то заповіт дітям бути гідними її любові (борцями за правду, вірними дітьми свого народу.

Кадр 6

„НА ЩАСТЯ, НА ЗДОРОВ’Я, НА НОВИЙ РІК! ГОДН, ДЕЛИЄ, ЖИТО-ПШЕНИЦЮ Й УСЯКУ ПАШНИЦЮ. З НОВИМИ РОКОМ, БУДЬТЕ ЗДОРОВІ!“ Щиро, піднесено, поетично, ніби сама душа народу, виличають людину щедрівки, колядки, посівальні та весільні пісні. Велична поезія українського народу відзначається багатством мотивів та красою поетичного оформлення.

Кадр 7

„Вся наша родино, славна Україно, радуйся! Ой радуйся, зелене, рік новий народився!“ Чи не найбагатшим жанром величальної поезії є щедрівки — оригінальний витвір українського народу. Щедрівки незнані поза Україною. Їх назва зв’язана із тою щедрістю, багатством і достатком, які напророчуються змістом. Вони несуть найкращі побажання рідним близьким, своєму народові, Батьківщині.

Кадр 8

5 лютого 1913 року більшовицька „Правда“ в статті „Пісня під забороною“ викрила царську адміністрацію на Полтавщині, де „за спів колядок і пісень на Купала співаки попадають… в холодну“.

Кадр 9

БЛАГОСЛОВИ, МАТИ, ВЕСНУ ЗАЛИВАТИ! ВЕСНУ ЗАЛИВАТИ, ЗИМУ ПРОВОДЖАТИ! ЗИМОЧКА В ВОДОЧКУ, ЛІТЕЧКО В ЧОВНОЧКУ.

Кадр 10

-Ой весна, весна, день красна! Шо ж ты нам, весно, принесла? Принесла я вам літечко, ще й рожевую квіточку. Та вроди, дедає, знітечко, ще й однулю пташечко і усякую пашничко.

Кадр 11

НЕМА В СВІТІ ПРАВДИ, ПРАВДИ НЕ ЗІСЬКАТИ, БО ТЕПЕР НЕПРАВДА СТАЛА ПАНУВАТИ. СИДИТЬ КРИВДА НА ПОКУТІ ПОРУЧ ІЗ ПАНАМИ, СТОЇТЬ ПРАВДА ПРИ ПОРОЗІ РАЗОМ З МУЖНІКАМИ.

Кадр 12

Геніальні народні поети, имена яких розгубила історія, творили пречудові пісні. Крізь тумани часу окреслюється сьогодні легендарна постать Марусі Чурай. Легенда приписує їй авторство пісень „Засвіт встали козаченьки“, „Віють вітри, віють буйні“, „Ой, не ходи, Грицю“ та ін. „Три віки ходить пісня Марусі Чурай по нашій землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям. А попереду — вічність, бо велика любов і велика творчість — незмірущі.“ Михайло Стельмах.

Кадр 13

Українська музика та поезія — найбуйніша і найароматніша гілка на древi свiтової народної творчостi. Мінорна за змістом, смутна навiть у своєму веселому порiвi. Українська пісня ставиться всіма знавцями на перше місце в музиці всіх народів. Анатолій Луначарський.

Кадр 14

„Лірична пісня — це душа народу: це безмежне поле, засіяне зернами історії і завітчане людськими надіями, це незміряна, воістину народна любов до своєї дідини і зненависть до її ворогів, це достойна людська гідність і людське страждання… Це чисті пориви до щастя і чиста сльозина на віях дівочих, це муки матері на чужій землі і чнотлива вечірня усмішка на устах нареченої“. Михайло Стельмах.

Кадр 15

"ДОБРИВЕЧІР ТОВІ, ЗЕЛЕНА ДІБРОВО! ПЕРЕПРОЧУЙ, ХОЧ НІЧЕНЬКУ МЕНЕ МОЛОДОГО!" - "НЕ ПЕРЕПРОЧУЮ, БОЛАВОНЬКУ ЧУЮ, А ПРО ТВОЮ, БОЛАЧЕНЬКУ, ГОЛОВНУ ВІЙНУ". Більшість народних ліричних пісень — це хвилюючі монологи або діалоги, в яких часто один із співрозмовників — природа: дерева, квіти, птахи, тварини, вітер, хвилі.

Кадр 16

Зразком народно-пісенного монолога з властивими йому риторичними питаннями і окликами, що розкривають драматизм дівочої долі, є пісня "Чи я в лузі не калина була".

Кадр 17

ЧИ Я В БАТЬКА НЕ ДИТИНА БУЛА, ЧИ Я В БАТЬКА НЕ КОХАНА БУЛА? ВЗЯЛИ Й МЕНЕ ЗАЛИШИЛИ ДАЛИ, І СВІТ МЕНІ ЗАВЖДАЛИ – ТАКА ДОЛЯ МОЯ! ГІРКА ДОЛЯ МОЯ! Дівoча доля уподібнюється в пісні понівеченій красі калини.

Кадр 18

ОН ГОРЄ ТІЙ ЧАЙЦІ, ЧАЄЧЦІ – НЄБОЗІ, ЩО ВНЄВЛА ЧЛЄНЯТОК ПРИ БИТІЙ ДОРОЗІ. ОН ШЛАН ЧУМАКИ, ВЄСЄЛО СПІВАЛИ І ЧАЄЧКУ ПІДНЯЛИ, ЧЛЄНЯТ ЗАБРАЛИ. НИТТЄВУ МАТЄРИНСЬКУ ДОЛЮ, А ТО Й ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ВСЬОГО НАРОДУ ХУДОЖНЄ МИСЛЄННЯ НАРОДУ УОСОБИЛО В СИМВОЛІЧНОМУ ОБРАЗІ ЧАЙКИ – ЧАЙКИ-МАТЄРІ, ЧАЙКИ-УКРАЇНИ.

Кадр 19

…ВИДЄ МАTИ-РОЗПИТАЄ: “ОЙ КОНЮ МІЙ ВОРОНЄНЬКИЙ, А ДЄ Ж МІЙ СИН МОЛОДЄНЬКИЙ?” “НЄ ПЛАЧ, МАТИ, НЄ ЖУРИСЯ, ТА ВЖЄ ТВІЙ СИН ОЖЄНИВСЯ ТА ВЗЯВ СОБІ ПАНЮНОЧКУ— В ЧИСТІМ ПОЛІ ЗЄМЛЯНОЧКУ” Народнопісенні паралелізми переважно мають алегоричні чи символічні образи: смерть — одруження; землянка, світлиця — могила, бенкет — січа, тощо.

Кадр 20

ОЙ ВЕРБО, ВЕРБО, ДЕ ТИ РОСЛА, ЩО ТВOЄ ЛИСТЯЧКО ВОДА ЗНЕСЛА? ОН ЗНЕСЛА, ЗНЕСЛА ТИХАЯ ВОДА… А Я, МОЛОДА, ЯК ЯГОДА. Дівчина — калина, зоря, вишня, горлиця, ягода, зірка — постійні народнопісенні образи-символи, що відбивають уявлення народу про дівчу вроду.

Кадр 21

ОЙ І ДІДАН, ДІДАН, ТИ ТРОНЬКО ВЕЧІРНЯЯ! ОЙ ВНІДН, ВНІДН, ДІВЧИНОНЬКО МОЯ ВІРНАЯ! ОЙ ТРОНЬКА ДІНШЛА, УСЄ ПОЛЄ Й ОСВІТНЛА, А ДІВЧИНА ВНІШЛА, КОЗАЧЕНЬКА ТА Й ЗВЕСЕЛНАЛА.

Кадр 22

Молодий хлопець, парубок, козак уподібнюється в народній пісні явору, дубові, соколу, орлові.

Кадр 23

ГЕЙ ЛІТА ОРЕА, ГЕЙ ЛІТАЄ СНІГ ТА ПОПІЛ НЕБЕСАЦИН. ГУЛЯ КОЗАК, ГУЛЯ ЗАПОРОЖЕЦЬ СТЕПЛИН, ЯРЛИН.

Кадр 24

Поруч із глибоким і сильним ліричним почуттям, сердечною теплотою та благородством українська народна пісня словнена незрівнянного гумору, що є невід’ємною рисою українського національного характеру.

Кадр 25

Той дух насмішкувато-щирий Не дасть приспати в серці віри В громадську силу, її розум І не поб’є, немов морозом, Надію певную довіку На кращу долю чоловіку. Іван Манжура. „Сміх — ознака сили. Сміх не тільки ознака сили, але й сама сила... Сміх — ознака перемоги.” А. В. Луначарський.

Кадр 26

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ОМЕЛЬКО, ЩО ЖІНЕ ЖИТО ПОМАЛЕНЬКУ? ЦІЛУ ЖІМЕНЮ ДО СМЕРТІ ЖІНЕ ОМЕЛЬКО В ХОЛОДКУ. ВІН НАЖАВ ПІСНОПА, ТА Й ХВАЛЬТСЯ: О, ЙОПА!

Кадр 27

ОН Я ХОДІВ ПРИ ДУНАЮ ТА ТАК СИ ДУМАЮ: НЕМА КРАЩИХ СПІВАНОЧОК, ЯК У НАШІМ КРАЮ. ОН НЕМА ТО, ОН НЕМА ТО, ЯК РУСЬКА КРАЇНА, ТАЦІ СПІВАЄ КОЛОМИЙКИ КОЖНА ДИТИНА. У розмаїтті жанрів народної поезії самовитом сяє дивний витвір художньої творчості народу — коломийка.

Кадр 28

А ВЪ ЖЬ Я СЯ НЕ ДНЄЮ, НОЧЮ, МАРІЯ КРАСНА. КОЛО НЕЇ ВЧОРА РАНО ТОРА ДЄСНА. ЯК ЛЄТИЛА ТОРА Ѷ НЄБА ТА Й РОЗЄНПАЛАСЯ, МАРІЯ ТОРОЮ ПОЗЄНРАЛА ТА Й ЗАТИКАЛАСЯ.

Кадр 29

НЕМА ТАНЦЮ НА ВСІМ СВІТІ, ЯК ТА КОЛОМИЙКА, ВОНА ДУШУ БИРНАЄ І7 МОГО СЕРДЕНЬКА: ЯК ЗАГРМЮ, ЗАСПІВАЮ - ТУГА ІЩЕДАЄ, БО ТО НАША КОЛОМИЙКА ТАКУ СИЛУ МАЄ.

Кадр 30

ОЙ ЧОГО ТИ ПОСКРИПНУВШИ, СМЕРЕКОВА ХАТО, НЕМА ДОБРА В НАШІМ КРАЮ, БО ПАНІВ БАГАТО. ОЙ НА ГОРІ НА ВНЕСІЙ ДОВБУША ПЕЧЕРА, ОЙ НЕ ТІ ТЕПЕР ГУЦУЛИ, ЩО БУЛИ УЧЕМ.

Кадр 31

ГЕЙ, ЦЕ СОНЦЕ НЕ ВСТАВАЛО, І-ЗА СИНЬОЇ ГОРИ, І-ЗА ТАКО ВИЛІТАЛИ СНЮЖОНИЛІ СОКОЛИ... НЕ ТАК, БРАТЦІ МОЛОДІ, СНЮЖОНИЛИ СОКОЛИ. ЯК ТІ СТЯЛЬЦІ ЧЕРВОНІ В БІЙ НА ВОРОГА ШЛИ. Пісенні скарби народу поповнюються і в наш час. Найкращі пісні виникли в роки революції і громадянської війни.

Кадр 32

Ой чого ти, земле, молодіти стала, наче та дівчина в оксамит удалась. Через те ти, земле, молодіти стала, що ру́ка трудівниця тебе уві́тнала. Оновлена земля, радість творчої праці складають зміст народних пісень радянського часу.

Кадр 33

ОЙ ПО ПОЛЮ ШИРОКОМУ ПРОСВІТАЮТЬ КВІТИ, ВИРОСТАЙТЕ НА УТІХУ, МАЛЕСЕНЬКІ ДІТИ, ВИРОСТАЙТЕ, ПРОЦВІТАЙТЕ, ЯК ЦВІТ НА КЛАНИ, БО ВСЕ СОНЦЕ ЗАСІЯЛО ПО ВСІЙ УКРАЇНІ!

Кадр 34

Майже двісті тисяч пісень створив художній геній українського народу. Збирання, записування їх з народних вуст — справа загальнонародного значення. Народ віддає шану славетним українським фольклористам М. Цертелєву, М. Мансимовичу, П. Лукашевичу, Л. Нулішеві, П. Чубинському, Б. Грінченкові, М. Драгоманову, І. Франкові, М. Лисенку, В. Гнатюкові, В. Леонтовичу, Я. Зуйсі, Д. Ревуцькому, М. Рильському, М. Стельмаху і багатьом іншим збирачам народної поезії.

Кадр 35

„Це — народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу… весь запал, все сильне, юне буття його виливається в народних піснях. Вони — надгробний пам’ятник минулого: камінь з красномовним рельєфом, з історичним написом — ніщо проти цього живого літопису, який говорить, співає про минуле. В цьому відношенні пісні для Малоросії — все: і поезія, і історія, і батьківська могила …“ М.В. Гоголь.

Кадр 36

АВТОР СЦЕНАРІО В.ЯРЕМЕНКО ХУДОЖНИК В.ПЕРЕВАЛЬСЬКИЙ ШРИФТОВЕ ОФОРМЛЕННЯ А.ПЕРЕВАЛЬСЬКОЇ КОНСУЛЬТАНТ В.ТИЧЕНКО РЕДАКТОР Ю.МАРЯМОВ ХУДОЖНИК-ОФОРМЛЮВАЧ В.НОВАКІВСЬКИЙ