Сказка о Барвинке. Часть 2

Кадр 1

К.Чуковский, П.Глазуновъ НАЗКА ПРО БАРВИНКА частина друга

Кадр 2

Три дні і три ночі Журився Оcot. Найважчих думок Передумав сто сот. Як бути з Барвінком? Якщо він не вмре, То прийде у царство І скарб забере.

Кадр 3

Мадам Блекота Ще ни свит, ни зоря Проползла, мов шило, В покої царя. — Забудь же, о царю, Про горе й біду, — Я нишком Барвінка Зі світу зведу:

Кадр 4

Барвінок живе у Ромашниній хатці. У кремній кімнатці. Цілими днями працює в городі, Доки Ромашка не скаже: „Годі!“

Кадр 5

От якось увечері в пізню годину Почулися кроки чиїсь біля тину. Стоїть на подвір’ї кістява бабуся: — Ой, може, хоч тут я водички нап’юся, Бо вже ж не пила я із самого ранку… — Барвінок їй виніс з водичкою склянку.

Кадр 6

Бабуся шепоче: — Спасибо за шану, Стривайте, і я у пригоді вам стану! (Розв’язує вузлик у чорній хустині!) Візьміть, мої дітки, оцього гостинця. Дарую вам, дітки, листочок медовий! Не треба вам буде трудитись, робити, Захочете їсти — лижіть його, діти…

Кадр 7

Барвінок листка заходився лизати, Від радості — слова не може сказати. Коли нализався, напився водиці! І каже: „На біса ми будем трудитися! Нащо мені скарби якість там шукати, Тепер я не буду виходити з хати!“

Кадр 8

Спить Барвінок день і ніч, Став товстим, як бочка. Пити воду раз у раз Ходить до ставочка. Аж нагнувся очерет, Ніби з переляку. Вийшов місяць із-за хмар, Освітив… Тхоряку.

Кадр 9

Ой, яка ж бо це ганьба Їхати вози! Не на конику баскім — На бридкім Їхоряці!

Кадр 10

— Неваже ти Барвынок? — Питае Осот. I долго регоче, Роззявивши рот.

Кадр 11

Збагнув наш Барынок, У чому біда… Він чобіт з зненацька Із піжки скида. — Та ось же тобі За медовий листок! І чобота кинув У темний куток.

Кадр 12

А чоботом другим Як ляпне царя, — Поставив під оком Йому ліхтаря.

Кадр 13

Цар тупнув ногою: — Негайно в тюрму! А ми тут придумаем Кару йому.

Кадр 14

Прилетіло Сонечко, На травичці сіло. Каже: „Ой, Ромашко, Нехороше діло! Бідний наш Барвінок Вже чекає страти. Виршено хлопця Ввечері скрати.“

Кадр 15

Велично і безшумно Спустився Махаон, Махнув крилом вітально, Зробив легкий поклон... Ромашка й коник Дзвоник Йому розповідли, Як вкрадено Барвінка, Де вкрадено й коли...

Кадр 16

Сонце в небi зупинилось, Полягла трава... Вже Барьнка до помосту Тягне Кропива.

Кадр 17

Раптом цар гукнув: — Хвилинкy! — Й мовив до Тхора: — Я гадаю, скарб Барвінку Показати пора.

Кадр 18

У бур’ян шугнув Тхоряка І з’явився знов. У зубах притяг він ранець Зовсім ще новий. Засміявся: — Глянь, Барвінку, Доки ти живий!

Кадр 19

А Барвінок глянув гордо, Як герою й слід. Один день в твормі посидів, А вже схуд і зблід… Та міцна у нього воля І тверда рука. — Він зненацька вирвав зброю В Рогача-жука.

Кадр 20

У царя перед очима загойдался свѣтъ. Крикнувъ він, блискучу шпагу Витягши свою: — Зараз царською рукою Я його уб’ю!

Кадр 21

Як смикнувся, як рвонувся — Перекинув трон. Тут неждано появивсся В небi Махаон.

Кадр 22

Блекота зомліла, Тхір роззявив рота Зупинилось серце у царя Осота.

Кадр 23

Не ірхания, не сюрчания — З яру чуть щасливий сміх: То побачив коник Дзвоник Двох улюбленців своїх.

Кадр 24

Що за гуркiт, що за гомiн Iз-за гаю, з-за гори? То на зяб орати йдуть Добрi конi-трактори. Тракторист мотора глушить, Придивився з-пiд руки I зрадiв, немов дитина: — Добрий вечiр, малюки!

Кадр 25

Так чого ж це ти, Барвінку, Завітав у ці краї? Розповів Барвінок дяді Про мандрівночки свої. Загули мотори грізно, Задвигтів широкий шлях. До Осотового царства Тракторист плуги підтяг.

Кадр 26

Огорожу, брами й варту Миттю зрiзали плуги. Засичало, загарчало, Запищало навкруги.

Кадр 27

Трактор ржє, трактор крає, А земля під ним дрижить. Тут Барвінок наш як крикне: — Зупиніться! Скарб лежить!

Кадр 28

Гей, по полю, по роздоллю, По шляхах та по стежках Наш невтомний коник Дзвоник Воза доброго потяг.

Кадр 29

Уже видно село Та ще й Гнатів город під горою. Зустрічать Барвінка Гарбузовы родичі Вибігли юрбою.

Кадр 30

Хрін-старий музика, Щоб відкрити ранець, Кинув балалайку, Витягає КНИЖКУ, Витягає ЗОШИТ, І — НЕВИЛИВАЙКУ!

Кадр 31

Тут Сорока-бѣлобока Закричала: „Стре-ке-ке! А я знаю, хто Осюту Приволк добро таке! То Панасик-першокласник Грався з хлопцями в кущах, У траві покинув ранець, Лис той ранець і потяг.“

Кадр 32

Не за синіми морями, Не за темними борами, — Біля хати діда Гната Почалось велике свято!

Кадр 33

КІНЕЦЬ малюнки В.Григор’єва та Н.Полякової РЕДАКТОР Л.Попова