Сказка о Барвинке. Часть 1

Кадр 1

Б.Чалин, П.Глазовин Казка про Барвінка ЧАСТИНА ПЕРША

Кадр 2

Не за синьми морями, — Не за темными борами, — БЫла хати дiда Гната Почалося це, малята!

Кадр 3

— Я хлопчина веселий, завзятий, Звуть мене Барвінок Хрещатий. Я сьогоднi вночi народився, Ще на сад i город навiть не подивився.

Кадр 4

I пішов Барвінок городом Знайомитись із городнім народом. За бадилля ніжками зачіпається, Але нікому, гордий, не вклоняється.

Кадр 5

Над городом летiла Бджжола, Задзижчала вона, загула: — Здраствуйте, друзі мої городні! Що це тут скоїлося сьогоднi? Бджжолi вiдповiв сердитий Часник: — Та ось ходить герой, бойовий на язицi Хтозна-чого по городу тиняється I невідомо чим вихваляється…

Кадр 6

Як почув це Барвінок, Стрибнув аж на тин: — А ти що за один? Так як закричить: — Ану, замовчи ти, Бо я можу я зуби тобі полащити!

Кадр 7

– Раз, два, три… Став лічити Барвінок і збився. Знов з початку лічить заходився: – Він не вміє лічить! – Хтось гукнув на городі.

Кадр 8

Сів Барвінок, від сорому плаче. А Гарбуз йому каже: Не плач, козаче. Ти ще малий, не журися, Час настане — лічити навчишся!

Кадр 9

А згори продвижала Бджжола: — Я сьогоднi далеко-далеко була. Пролiтала над Царством Оcота. Там, де кукiль розрiсся дикий, Скарб лежить незвичайний, великий. Той смiливець, що скарб дiстане, Кажуть, дуже розумним стане: Вiн полiчить не те що зорi, А й пшинки у Чорному морi.

Кадр 10

Наш Барвінок схопився на ноги, Загорілись очиці в нього: — Покажіть мені Царство Осота, Скарб добути я маю охоту.

Кадр 11

Похвалив і Гарбуз Головатий: — Добре, синку, що ти завзятий! Скарб добути ти дав обіцянку — Вирушай у похід на світанку.

Кадр 12

Тлянь, он коник стрибнув на билину. Загнуздай, осiдлай його, сину. Добрий коник, вiн Дзвоником зветсья. Бач, пiд ним аж билина гнеться!

Кадр 13

Взяв Барвінок сiдельце чудове, Взяв уздечку й повіддя шовкове, Підійшов він до Дзвоника близько. Кінь брикає, підковами блиска. Дзвоник каже: — Та як же не битись? Просто смішно на тебе дивитись: Без штанів ти, в самій сорочинi — Ну, хіба ж отак личить мужчинi?

Кадр 14

Це почув сам Гарбуз головатий: — Не журися, Барвінку Хрещатий! Ляж, поспи під листочком голинку. Все ми зробимо, синку Барвінку.

Кадр 15

Ліг Барвінок, в калачик зггнувся. Як заснув — сам, сердега, незчувся. А тим часом робилося діло. На городі шумiло, кипіло. Щоб герой не боявся ні грому, ні хмари, З бурякової гички пошили йому шаровари, Щоб вигляд геройський був у хлопчиніни, Шапку пошили з цупкої перчини.

Кадр 16

Всi збрались бля тину проводжати молодинку, Всi листочками махають, Добрих усiх бажають.

Кадр 17

Іде Барвінок шляхом широким, На все поглядає цкавим оком. Наче море зелене — широке поле. Пшениця густа, колосиста навколо.

Кадр 18

Зупинились вони у гайку під грибочком. Полягали, укрились кленовим листочком. Тільки ж вийшла година не тиха, Бо неждано там трапилось лихо.

Кадр 19

Глянь — Он Пѣвня Лис тягне пiд лісом!.. I погнався Барвінок за Лисом.

Кадр 20

Аж кущ! навруги затряслися, Як Барвінок ударив Лиса.

Кадр 21

Засвітилися зорі чисті. Задрімали комашки в листі. В сріниковій коробці порожній Влаштувались на ніч подорожні.

Кадр 22

Надворі ніч, а Лисові не спиться. — Чого не спиш? — пита його Лисиця. — Хліба засянеш? Малесеньке хлоп’я Такого зуба провело, як я!

Кадр 23

Бжиить розби́яник, нюхае слiди. — Осb я ж тебе накрию. Пiдожди!

Кадр 24

Пдскочив Лис вiд радостi:— Диви! Та ось, мої голубики, де ви!

Кадр 25

Коробку в пашу запихае Лиc, Барынок в дверi просувае спиc. Прилипся гарнесенько — та штрик, Улучuв Лиса просто у язик.

Кадр 26

Є над ставом Біла хатка. Там живе Мале дівчатко. Щебетливу, Ніби пташка, Звуть ту дівчинку – Ромашка.

Кадр 27

Але якось до садка Притаскало Будяка. Він глукнув …Кинчай роботу! Я слуга царя Осота! Забирай свої монатки І тікай з цієї хатки!

Кадр 28

От мені Ромашка й каже: — Сонечку-комашко, Порятуй Ромашку! Між доріг-стежинок Їде там Барвінок. Зброю хай готує, Хай мене рятує.

Кадр 29

Гей, як свиснув Барвінок Хрещатий: — Начувайся, Будяче клятий! Хоч у тебе й багато сили, Але ми ще сильніших били!

Кадр 30

— В мене швидко ти зробишся лисим! — І штрикнув Будяка своїм списом.

Кадр 31

Але битва точилася далi. Павукiв з гамакiв поскидали!

Кадр 32

І коли вже очистили хатку, Заходились шукати дівчатко. Хвилювались, шукали до ранку У підвалі знашли полонянку.

Кадр 33

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ малюнки В.ГРИГОР’ЄВА та К.ПОЛЯКОВОЇ РЕДАКТОР Д.ПОПОВА