Щедрый ежик

Кадр 1

Щедрик-Гкачок. За оповіданням Ю. Збанацького.

Кадр 2

Якось уночі пішли ми з товаришем у розвідку.

Кадр 3

Ніч була темна, дорога незнайома.

Кадр 4

Весь час шарудів вітер у листі. Нам доводилось часто зупинятись і прислухатись, щоб зненацька не наткнутись на ворога.

Кадр 5

Та не вбереглися. Тільки вийшли з лісу на галявину, як враз: — Хальт!

Кадр 6

Ми кинулись назад, а вони по нас із кулеметів та з автоматів. Нулі, як мухи, так і задзижчали біля вух.

Кадр 7

Кроків на сто відійшли ми од ворогів, уже гадали, що все обійдеться щасливо. Та саме в той час я відчув, що хтось ніби ударив мене палицею по нозі.

Кадр 8

Явпав. Спробував підвестись і не зміг. Ворожа куля пробила ногу.

Кадр 9

Опираючись на товариша, сяк-так дибав я на одній нозі з півкілометра.

Кадр 10

Ще з кілометр проніс мене на плечах товариш.

Кадр 11

А потім просуватися вже ні я, ні він не мали змоги.

Кадр 12

Ми заповзли в густий хмизник, і я сказав товаришеві: — Йди в загін, а я залишусь.

Кадр 13

Товариш не хотів лишати мене одного, боючись, що фашисти підуть по сліду. Тільки переконавшися, що вороги не переслідують нас, він рушив у партизанський загін.

Кадр 14

Я залишився чекати. Проминув день… Пройшла ніч…

Кадр 15

Дошкуляв біль в нозі, проймала густа холодна осіння мряка. А потім голод і особливо спрага. Мене всього палило, я міг би випити ціле відро води, а її не було й краплинки.

Кадр 16

Я знав, що товариш мій повернеться з партизанами хіба днів через чотири. А здавалося, що сили невистачить навіть для того, щоб перенити день.

Кадр 17

На світанку неподалеку від мене щось зашелестіло листям. Я тільки міцніше стиснув автомат, прислухався. Тріснула суха гілка, ще виразніше зашелестіло листя. Я зрозумів — то не людина. Мабуть, якась тваринка.

Кадр 18

І не помилився. Кроків за два від мене пройшов круглий нашо-рошений їжачок. На його голках я запримітив якісь зеленкуваті кульки. Він пробрався в густий кущ і довго там вовтузився, господарював.

Кадр 19

Згодом їжачок вийшов з куща і кудись подався в своїх справах.

Кадр 20

Я догадався, що в кущі їжачкове житло. Підповзаючи на ліктях, добрався до куща.

Кадр 21

Справді, то була їжачкова комора. Під руку мені потрапили динії лісові грушкигнилиці. Шкода було кривдити труднуїжачиху, та довелося взяти з десяток грушок.

Кадр 22

Товариш, я відчув себе значно краще і був дуже вдячний їжачкові.

Кадр 23

Згодом їжачок знову повернувся до своєї комори. Він був увесь прикрашений невеликими лісовими грушками. Якусь хвилину зважувано дивився на мене з-під насуплених брів, потім пройшов до своєї схованки.

Кадр 24

Дітки вийшов звідти, знову глянув на мене маленькими очиматами. Видно було, що їжачок не помітив пропажі й не розтинявся за свої грушини.

Кадр 25

Весь день і ніч їжачка не було. Я вирішив, що він більше не повернеться до своєї нори.

Кадр 26

Та на світінку їжачок повернувся з трьома яблуками, наколотими на голки. Підійшов зовсім близько, фиркнув. Мені здалося, що то він запросив мене поласувати яблучком. Я охоче прийняв подарунок щедрого їжачка.

Кадр 27

Так було і наступного дня. Їжачок ніби взявся постачати мене їжею — носив то яблучка, то груші.

Кадр 28

Нарешті прибилии партизани. Тіначка в цей час не було вдома.

Кадр 29

До загону йшли лісом. Забуваючи біль, я весь час вдивлявся в нучі. Мені дуже хотілося ще раз побачити щедрого їжачка, що так гостинно привітав мене у своєму лісі і врятував від голоду.

Кадр 30

Діти, подія, про яку ви зараз дізналися, відбулася в роки Великої Вітчизняної війни. Розкажіть, що трапилося з партизанами, коли вони пішли у розвідку.

Кадр 31

Як почував себе поранений, чекаючи допомоги? Яким чином їжачок врятував партизана від голоду?

Кадр 32

Подумайте і скажіть, чому партизанові шкода було брати грушки з їжачкової комори. Згадайте інші оповіданя або розповіді дорослих про цікаві зустрічі з тваринками.

Кадр 33

КІНЕЦЬ Автор сценарію Ж. АЗАЦЬКА Консультант Л. ГУРАШ Редактор Т. СУХОСТАВСЬКА Художник В. БИЗОВ Оформленія В. АНДРЄЄВОЇ