Рукавичка

Кадр 1

Рукавичка

Кадр 2

По ялинку внучка з дідом йшли по лісі навмання. А за ними бігло слідом довговухе цуценя.

Кадр 3

Задивилась, мабуть, внучка на ялинку, на сосну і зронила якось з ручки рукавичку хутряну.

Кадр 4

Рукавичка невеличка на снігу собі лежить. Раптом мишка тишком-нишком з нірки вилізла й біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Тільки голосу з хатинки щось ніхто не подає.

Кадр 5

Влізла мишка в рукавичку і сама в ній стала жить. Раптом зайчик-побігайчик з-під ялинoчки біжить.

Кадр 6

— Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує зайчик: із хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка. Ну, а ти хто? Що за гість? — А я, зайчик-побігайчик, довгі вуха, куций хвіст!

Кадр 7

Вліз і зайчик в рукавичку, стали вдвох у хатці жить. Раптом білка — стриб із гілки! Та по стежечці біжить.

Кадр 8

— Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує білочка: з хатинки хтось там голос подає: — Є тут мишка-гострозубка, є тут зайчик — куций хвіст! — А я білка — тепла шубка, невеличка я на зріст!

Кадр 9

Влізла й білка в рукавичку, стали втрьох у хаті жить, глядь, поглядь, аж ось лисичка попід соснами біжить. — Ну й хатинка! Ну й дивинка! Відгукнися — хто тут є? — Чує лиска: із хатинки хтось там голос подає:

Кадр 10

— 6. тут мишка-гострозубка, є тут зайчик—куций хвіст, є тут білка—тепла шубка. Ну, а ти хто? Що за гість?

Кадр 11

—Кто ж не зна мене, лисичку, и вигадливу, й метку? — Влізла й лиска в рукавичку, примостилась у кутку.

Кадр 12

Ще й кабан прибіг кластий, і куниця, й їжачок. Тут і голці ніде впасти! Скільки сміху й балачок!

Кадр 13

Рукавичка невеличка на снігу собі лежить: А з барлогу на дорогу вийшов заспаний ведмідь.

Кадр 14

— Що за зборище зібралось? Що за хата? Хто тут є? Хто здіймає сміх та галас, зовсім спати не дає?

Кадр 15

— Е тут мишка-гострозубка, є тут зайчик—куций хвіст, є тут білка—тепла шубка, що малесенька на зріст. Ще й лисиця є, сестриця, і вигадлива, й метка, є кабан, їжак, куниця. Ну, а хто це нас ляка? — Я ведмідь, я хочу спати, сміху—жартів не люблю! Сяду я на вашу хату, всіх вас разом роздавлю!

Кадр 16

Злий ведмідь гарчить, лютує, ломить всі кущі підряд. Що робити? Хто врятує переляканих звірят?!

Кадр 17

А тим часом дід та внучка вже ялинку принесли. Так у внучки змерзла ручка, що аж зашпори зайшли. —Рукавичка де ж поділась? Загубила!.. Ай-ай-ай! Побіжи, мій песик милий, рукавичку відшукай!

Кадр 18

Песик дівчинки послухав, хвіст— угору, в землю — ніс, і примчався скільки духу на те саме місце в ліс.

Кадр 19

Рукавичка, як живая, ходить ходором, тремтить. А до неї підступає розлютований ведмідь.

Кадр 20

Як загавкав пес на нього— аж ведмідь оторопів, зразу втік і до барлога причвалав і захропів.

Кадр 21

Тут звірята всі зраділи, стали песика хвалить, що прогнав ведмедя сміло, не злякався ні на мить. Каже песик: — Дуже прошу інше мешкання знайти. Треба дівчині хорошій рукавичку віднести.

Кадр 22

— А хiба ж це рукавичка?! — загукали всi. — Невже?! В нас нема такої звички забирать собi чуже! Всi ми підемо з тобою рукавичку повернуть! — I веселою юрбою звiрi вирушили в путь.

Кадр 23

До дівчатка за хвилинку рукавичку віднесли, і всі разом круг ялинки танцювати почали.

Кадр 24

Сорока-білобока

Кадр 25

У сороки-білобоки п'ять малят-сороченят. Усі чисто хочуть їсти. Треба всім їм дати лад.

Кадр 26

От сорока-білобока поскакала на поріг і до хати працювати поскликала діток всіх. Цей, здоровий, носить дрова, той, швидкий, пшоно товче. Третій в чашку щідить бражку, а малий млинці пече.

Кадр 27

Тільки п’ятий хоче спати, помогати не біжить,— у садочку в холодочку ліг на травці та й лежить.

Кадр 28

У сороки-білобоки все вже зроблено як слід. Вся родина й господиня посідали за обід. Ті — до кашки, ці — до бражки, ще й млинців по п’ять, по шість. А ледаче хай поплаче! — Хто не робить, той не їсть.

Кадр 29

Як почув це братик п'ятий, — Не схотів на травці спати, аж підскочив: — Як це так?! Ви — в господі, я — в городі, до роботи я мастак!

Кадр 30

Ось він поле барабало, й обгортає залюбки…

Кадр 31

…до городу носить воду, поливає огірки.

Кадр 32

Ще й на вишню на найвищу лізе ягідок нарвать. Вже й приносить вишень досить, щоб усіх почастувать.

Кадр 33

1. сорока-білобока не нахвалиться сама: — В мене діти працьовиті, зовсім ледарів нема!

Кадр 34

кінець Художник Ю.Северин