Путешествие малышей из Цветочного города

Кадр 1

Мандрівка малюків з квіткового міста (за мотивами творів М. Носова)

Кадр 2

В одному казковому місті було дуже багато квітів. Тому й називалося воно Квітковим. Жили в ньому малесенькі люди — малюки й малючки.

Кадр 3

Малючки вже давно посварилися з малюками—ті при зустрічі або скажуть щось образливе, або штовхнуть, або за косу смикнуть.

Кадр 4

Жив тут малюк Знайко. Він дуже багато знав, тому що читав різні книжки. Всі його слухались і любили.

Кадр 5

Найвідомішим у місті малюком був Незнайко. Він ні-чо-гі-сінько не знав. Лише цілими днями вештався по місту й вигадував різні нісенітниці.

Кадр 6

Одного разу на Незнайка зосліпу налетів хрущ і боляче вдарив по потилиці. „Ой-ой! Шматок від сонця одірвався! Сонце щербате!"

Кадр 7

Усі сміялися з Незнайка, особливо Знайко: він умів робити збільшувальні скельця, а з них — підзорну трубу, щоб розглядати небо й зірки. „От вигадав! Сонце дуже велике. І якщо б від нього відірвався хоч малесенький шматочок, він розчавив би тебе на коржик!“

Кадр 8

Незнайко був упевнений, що йому чогось забажати, як він у ту ж мить зможе це зробити. Вирішив він стати художником і намалювати портрет свого друга Гунька.

Кадр 9

А щоб вийшло красивіше, намалював червоний ніс, зелені вуха, сині губи, оранжеві очі. Домалював фіолетові вуса і підписав „Гунько“. Гунько подивився на свій портрет і на все життя образився на Незнайка.

Кадр 10

Знайко більш за все любив мандрувати і читав малюкам вголос книжки про далекі країни й мандрівників. Одного разу, після довгих роздумів, він вирішив зробити повітряну кулю—аеростат і полетіти на ньому. А Незнайко тут як тут: „Візьми мене з собою, я теж хочу полетіти“.

Кадр 11

Не гаючи часу, Знайко взявся за роботу: видобув гуму квіткового соку, накачав насосом повітря. І стала виходити куля, як з мильної води бульбашка. Багато малюків допомагало йому обмазувати кулю гумовим соком, плести сітку, робити корзину з тонкої березової кори. А Незнайко тільки вештався навколо та всім заважав.

Кадр 12

(Аэростат, наповнений теплим повітрям, підіймався над корзиною, наче величезний кавун на блюдечку. Знайко з Незнайком залізли в корзину, і аэростат почав повільно віддалятися від землі. Внизу малюки махали мандрівникам руками і кричали: „Ура!”

Кадр 13

„Подивись, Знайко! — закричав Незнайко. — Хтось біжить за нами, переплигнув через струмок, через дерева… Та це ж наш собака!“ „Це тінь від нашого аеростата, а не собака. Ми летимо, а тінь по землі біжить,“ — пояснив Знайко.

Кадр 14

Раптом наче біла завіса огорнула аеростат. „Звідки тут дим?“ — заметушився Незнайко. „Це хмарина. Здалека здається, що вона щільна.“ „Еге ж! Так я тобі й повірив! Хмара схожа на вівсяний кисіль. Що я киселю не їв?”

Кадр 15

Незабаром повітря охололо, і куля почала падати. „А-ва-рія! Гинемо!“ — верещав Незнайко. „Спокійно. Стрибатимемо з парашутами.“ І Знайко першим виплигнув з корзини.

Кадр 16

Незнайко ж ніколи в житті не бачив парашута, навіть не знав, що воно таке. Він так перелякався, що не помітив, як корзина вдарилася об землю.

Кадр 17

Невідомо, скільки б Незнайко пролежав у траві, якби не Сніжинка—малючка з сусіднього міста. Вона підібрала його й віднесла до свого дому. Незнайко очуняв від шепоту: „Який хоробрий малюк! Подумати тільки—полетів на аеростаті!“ Від цих слів рот його роз’їхався до вух.

Кадр 18

Двері Сніжкиного будиночка не зачинялися ні на хвилину — всім хотілося докладніше розпитати Незнайка про аеростат. А він жував пиріг і розповідав.

Кадр 19

„Це я придумав на аэростаті летіти. Три дні й три ночі думав. Усі малюки працюють, а я кожному вказую, що треба робити, бо без мене ніхто нічого не розуміє.“

Кадр 20

„Потім ми полетіли. Дивимось — а земля внизу не більша за цей пиріг.”

Кадр 21

„Отже, летимо вище. Раптом—бум!—на хмарину наскочили. Взяли сокиру, прорубали в хмарині дірку й полетіли далі.”

Кадр 22

„Ливилось — догори ногами летимо: небо внизу, а земля вгорі. Не закон природы такий: вище хмар завжди догори ногами літають.“

Кадр 23

„Летів зі мною один малюк, Знайко, боягузик такий. Він побачив, що аеростат падає, і ну—плакати. Потім як стрибне вниз з парашутом—і додому. Я випав з корзини—і тр-р-рах головкою об землю!..”

Кадр 24

Скоро по всьому місту рознеслася звістка про знаменитого мандрівника Незнайка. На його честь малючки вирішили влаштувати свято. Почали споруджувати альтанку для оркестра, прикрашати танцювальний майданчик квітами, різнокольоровими ліхтариками.

Кадр 25

Тим часом у місті з’явився Знайко. Ніхто його не помітив — так були заклюпотані. „Нарешті я тебе знайшов!“ — закричав Незнайко, побачивши його. „По-моєму, це я тебе знайшов.“

Кадр 26

„Ах, який у вас хоробрий і розумний друг! Він нам усе розповів: і як аеростат придумав, і як ви літали на ньому!“ „А як він боявся з парашутом стрибати, теж розповів? І як всім заважав, коли ми майстрували аеростат, і як був знаменитим художником?..“

Кадр 27

Сніжинка підійшла до Незнайка і сказала: „Виходить, ви нас обмановали. Ми вам повірили — гадали, ви розумний, чесний, сміливий“. І тут всі побачили, що насправді Незнайко — хвалько.

Кадр 28

„Який я нещасний, — думав Незнайко. — Всі сміються з мене, всі мною нехтують. І ніхто на світі не любить мене.“ Сльози капали з очей.

Кадр 29

Знайко ходив по незнайомому місту, всім цікавився, про все розпитував: і як роблять мости через струмки, і як вирощують фрукти й овочі. „Оце розумний малюк, — говорили про нього малючки, — зразу видно, що любить повчитися.”

Кадр 30

Незнайко все сiдiв у кульбабах i плакав. А коли до нього пiдiйшла Снiжинка, заив ще голоснiше. „Не плачте, Незнайко. Адже тепер ви постараетесь бути розумним i сміливим, i вам не доведеться вигадувати, щоб здаватися кращим.”

Кадр 31

На святі гриміла музика, всi танцювали. І навіть Незнайко з Сніжинкою. А коли стемніло, загорiлися різнокольоровi ліхтарики.

Кадр 32

Настав час повертатися додому. Всім було сумно, але Знайко пообіцяв, що коли-небудь вони знову змайструють повітряну кулю і прилетять у гості до малючок.

Кадр 33

Парешті, друзі повернулися до рідного Квіткового міста. Але тепер Знайко з Незнайком стали знаменитими малюками.

Кадр 34

Знайко придумав зробити очеретяний водопровід і влаштувати фонтани. До обіду всі працювали, а потім відправлялися грати — хто у квача, хто у футбол.

Кадр 35

Лише Незнайко рідко брав участь в іграх. Замість цього він сідав за стіл і читав.

Кадр 36

Потiм вчився писати.

Кадр 37

Сніжинка одержувала від Незнайка листи і разом з друзями раділа за нього.

Кадр 38

КІНЕЦЪ Автор сценарiо В. Купових Художники: БЕ-Ша Е. Антохін Консультант З. Кремiнь Редактор Л. Михайлова

Кадр 39

Потім вчився писати. Силкинка одержала від Незнайка листи і разом з друзями радiла за нього.

Кадр 40

Путешествие в ПУТЕН-ГУЛПИНГ по повести Веры Ферри-Микуры рисунки Б. Корнеева

Кадр 41

Путешествие в страну обезьян Художник С.Остров По мотивам сказки К.Чуковского „Доктор Айболит“

Кадр 42

Путешествие Художник С.Остров В страну обезьян По мотивам сказки К.Чуковского „Доктор Айболит“

Кадр 43