Принцесса Вереснянка

Кадр 1

Сомерсет Моэм Принцесса Вереснянка худ. М.Северина

Кадр 2

У короля Сіаму народжувались самі доньки, і він щоразу змінював їм імена. Коли їх стало вже вісім, король згадав про дванадцять місяців і назвав своїх дочок Січнянкою, Лютиянкою, Березнянкою. Восьму назвали Серпнянкою.

Кадр 3

А коли народилася ще одна, їй дали ім'я Вереснянка.

Кадр 4

Принцеси, яким раз у раз змінювали імена, виросли злі і дратівливі. І тільки найменшенька, Вереснянка, мала лагідну вдачу і була чарівною дівчинкою.

Кадр 5

Одного року король подарував кожній своїй доньці гарного зеленого папугу в золотій клітці. Незабаром всі папуги могли вимовити сіамською мовою: „Боже, бережи короля!“

Кадр 6

Якось уранці принцеса Вереснянка зайшла привітатися із своїм папугою і побачила, що він лежить мертвий на дні золотої клітки. Дівчинка заридала і гірко плакала аж до вечора.

Кадр 7

Вона ще плакала, як раптом побачила, що до неї в кімнату залетіла маленька пташка. Здивована принцеса підвелась і сіла в ліжку.

Кадр 8

Пташка заспівала чудову пісеньку про озеро, про верби, що задивились на себе в спокійній воді, і про золоту рибку, яка плавала між гіллям, віддзеркаленим у озері.

Кадр 9

— Яка гарна твоя пісенька. — Дівчинка навіть перестала плакати. Маленька пташка вклонилась, бо артисти звичайно мають гарні манери.

Кадр 10

—Чи не візьмеш ти мене замість папуги?—раптом спитала пташка.—Правда, я не така гарна, але в мене набагато кращий голос.

Кадр 11

Принцеса аж рученятами сплеснула від задоволення. Тоді пташка стрибнула на краєчок ліжка і заспівала їй колискову.

Кадр 12

Вранці, прокинувшись, Вереснянка почувала себе щасливою.

Кадр 13

Фрейліні принесли сніданок. Пташка почала дзьобати рис просто з рук принцеси.

Кадр 14

—Я хочу показати тебе своїм сестрам. —Дівчинка виставила пальчик, пташка злетіла і сіла на нього. Принцеса обійшла всіх сестер, почавши з найстаршої, Січянки, — так велів придворний етикет. Пташка кожній співала нову пісню.

Кадр 15

Принцеси від заздрощів вкрай роздратувались, а їхні папуги усі понасуплювалися. Порадившись між собою, сестри прийняли до Вереснянки і сіли навкруги неї, підібгавши ноги, як і належить сiамським принцесам.

Кадр 16

— Ми зібрали гроші і хочемо купити тобі папугу. — Але я вже маю пташку, яка тішить мене чудовим співом. Навіщо мені той папуга?

Кадр 17

— Яка ж це твоя пташка, — пирхаючи, мовили сестри, — коли вона літає, куди їй заманеться. От і зараз — де він, твій соловейко? — Він полетів навідати своїх родичів.

Кадр 18

— Послухай нашої поради: посади його в клітку, і тоді він належатиме тільки тобі. — Але мені подобається, як він вільно літає… — сказала Вереснянка.

Кадр 19

Сестри вийшли, а стривожена дівчинка лишилась сама. Їй здавалося, що соловейка нема дуже довго. О, швидше б він повернувся і сидів біля неї у золотій клітці!

Кадр 20

Дівчинка не помітила, як соловейко залетів у вікно і сів їй на плече. — Я дуже поспішав, бо знав, що ти будеш хвилюватися.

Кадр 21

Вереснянка вирішила більше не ризикувати: взяла соловейка в долоню, відчуваючи биття його маленького серця, посадила в клітку і швидко зачинила дверцята.

Кадр 22

— Це що — жарт? — Ні, уночі тут блукатимуть коти, і в клітці тобі буде безпечніше. — Ну, гаразд, нехай буде так, але вранці ти мене випустиш.

Кадр 23

Соловейко смачно повечеряв і заспівав, але раптом замовк. — Не хочеться мені чогось співати сьогодні. — Заховаа голівку під крильце і міцно заснув.

Кадр 24

Вранці дівчинку розбудив голос пташки. — Принцесо, прокинься, відчини клітку, випусти мене, я політаю. — Але ж тобі тут краще. Тобі ні про що не треба турбуватись.

Кадр 25

— Випусти мене, випусти! — Соловейко спробував протиснутись між гратами клітки, потім почав битися в дверцята.

Кадр 26

— Не будь таким дурненьким, — умовляла Вереснянка.—Я посадила тебе в клітку, тому що дуже люблю тебе. Забудь про всі свої турботи і заспівай.

Кадр 27

— Як я можу співати? Я хочу побачити дерева, озеро і зелені поля. — Я братиму тебе на прогулянку щодня. Я хочу, щоб ти був щасливий. — Принцеса взяла клітку і рушила до озера.

Кадр 28

Повернувшись, Вереснянка дала соловейкові вечерю. Та він і не доторкнувся до їжі. Принцеса занепокоїлась і кинулась за порадою до старших сестер. — Не поступайся,— сказали вони.

Кадр 29

Наступного дня вона прокинулась і бадьорим голосом привіталася з соловейком. Проте відповіді не було: соловейко лежав на дні золотої клітки із заплаканеними очима. Дівчинка взяла його в руку.

Кадр 30

— Прокинься, моя люба пташко! — Вереснянка гірко заплакала. Її гарячі сльози капали на соловейка. Він розплющив очі і вже не побачив перед собою золотих грат.

Кадр 31

—Зрозумій, я не можу співати в неволі, а як я не співатиму, я помру.. Дівчинка схилинула знову.

Кадр 32

—Тоді ти вільний,—мовила вона.—Літай собі—я дам тобі змогу бути щасливим по-твоєму. Принцеса розчинила вікно.

Кадр 33

—Я прилечу, бо я люблю тебе, моя маленька принцесо. Я співатиму тобі найкращих пісень. Соловейко змахнув крильцями і полетів усе вище і вище, аж поки розтанув у блакиті.

Кадр 34

А Вереснянка залилася сльозами, бо дуже нелегко поступитися своїм щастям навiть задля щастя тих, кого ти любиш.

Кадр 35

Ноли ж її сестри про все дізналися, вони почали глузувати з неї і сказали, що соловейко вже ніколи не повернеться.

Кадр 36

Та він щоразу повертався, сідав на плече юної Вереснянки, весело дзвобав з її долонь і співав неймовірно гарних пісень.

Кадр 37

Принцеса залишала своє вікно розчиненим і вдень і вночі, щоб соловейко міг залітати в її кімнату, коли йому заманеться. Це було і для неї дуже корисно: вона стала гарна-прегарна.

Кадр 38

Як надійшов її час, Вереснянка вийшла заміж за короля сусідньої держави і поїхала до свого судженого на білому слоні.

Кадр 39

А її лихі сестри ніколи не спали з відчиненими вікнами і нікому не робили добра, тому виросли бридкими і злочними. Їх повідавали за королівських радників, а в посаг кожна дістала лише по фунту чаю та по сіамському коту.

Кадр 40

Кинець