Пастушок

Кадр 1

ЖасминОк. Французска народна казка художник Сильваши М.И.

Кадр 2

У короля і королеви була єдина донечка—принцеса Анни. Росла вона дуже пещеною дитиною. Батьки палко любили доню і в усьому їй потурали.

Кадр 3

Одного разу пішла принцеса разом з батьками прогулятися. Раптом побачила на лужку отару овець. І впало їй в око маленьке кучеряве ягнятко, що бавилося трохи збоку. Підійшла до нього й погладила своїми білими ручками.

Кадр 4

Батьки купили доньцi те ягнятко, i принцеса, безмежно щаслива, повела його до палацу.

Кадр 5

Минув час… Овечка привела ягнят, і тепер у Анн була вже чимала отара. Принцеса сама доглядала овець, і обличчя її засмагло і обвітрилось, як у селянки.

Кадр 6

—Нам потрібен пастух,—сказав якось король. І невдовзі пішов у село. По дорозі зустрівся йому гарний юнак, з вигляду добрий та лагідний. —Чи не підеш до мене пасти отару овець моєї доньки? Король запропонував юнакові двадцять луідорів, і той погодився.

Кадр 7

Так Жан-Луї став пастушком... Одного чудового ранку принцеса Анн привела його у велику долину, що межувала з густим дубовим лісом. —Не ходіть у той ліс,—сказала вона,—бо живуть там три злих велетні.

Кадр 8

Тільки-но принцеса пішла, як юнака потягло до лісу. Вийняв він з кишені невеличку дудочку і почав весело награвати.

Кадр 9

Коли це бачить—стоїть перед ним велетень, закутий у залізо. —Ти що тут робиш, негіднику,—гримнув велетень на Жана-Луї страшним голосом. —Пасу овець принцеси Анн,—відповів юнак, тремтячи.

Кадр 10

—А що в тебе на спині? —Торбинка, а в ній хліб, м’ясо, вино. Хочеш? Велетень усе з’їв, одним ковтком вихилив пляшку та, незвиклий до вина, за якусь хвилину простягся на землі й заснув глибоким сном.

Кадр 11

Жанові-Луї захотілося приміряти блискучий обладунок велетня, і він обережненько роздяг його. І в ту ж мить побачив: велетень змалів, став мурахою, а тоді й зовсім щез.

Кадр 12

Здивований і збентежений, пастух пішов далі лісом. І раптом побачив на галявині великий будинок, весь із заліза, й зайшов туди. Це був будинок велетня.

Кадр 13

—Ви ходили до лісу?—спитала увечері принцеса.—Я так хвилювалася! —Ні,—відповів пастух…—Але сьогодні так жарко, і я страшенно хочу пити. —Як однієї пляшки вина вам було мало, завтра я дам дві. Тільки нічого не кажіть батькові.

Кадр 14

Наступного дня Жана-Луї знову потягло до лісу, і цього разу він зайшов далі. Зненацька побачив страшного велетня, закутого у срібло. —Що ото ти носиш на спині?.. Я дуже голодний.

Кадр 15

Пастух виняв з торбинки свій обід. Жадібно з’їв усе велетень, випив дві пляшки вина й одразу ж заснув.

Кадр 16

Пастух зняў з нього срібний обладунок і пішов у глиб лісу. Невдовзі натрапив на будинок—весь із срібла. Кінь, стайня—все було оздоблене сріблом.

Кадр 17

—Чи не ходили ви часом до лісу? —О ні, моя принцесо! Але сьогодні була ще сильніша спека. —Я давала вам дві пляшки вина, завтра дам три. Але батькові—ні слова.

Кадр 18

Другого дня принцеса знов повела отару в долину. І знову благала Жана-Луї не ходити до лісу. Пастух пообіцяв, та тільки-но принцеса пішла, він подався до лісу.

Кадр 19

Цього разу він зустрів велетня, всього закутого в золото. Жан-Луї віддав йому свій обід і три пляшки вина, і той заснув міцним сном.

Кадр 20

Посеред великої поляни виблискував золотий будинок велетня. Юний пастух завмер, побачивши там позолочені меблі. І кінь стояв у золотій збруї, навіть підкови мав золоті.

Кадр 21

Минуло небагато часу, і король, задумавши видати заміж свою доньку, влаштував турнір. Щодня переможцеві турніру мали вручати квітку. Лицар, який здобуде три квітки, стане чоловіком принцеси Анн.

Кадр 22

Пізно ввечері принцеса вийшла до юного пастуха і сказала: —Приходьте завтра вранці й постарайтесь виграти квітку.

Кадр 23

...На арені зібралося багато сеньйорів. Юний пастух прибув у залізному обладунку, і ніхто його не впізнав. Король замилувався незнайомцем. „Який прекрасний лицар! — подумав він. — Я радо віддав би йому свою доньку“.

Кадр 24

Жан-Луї тішився своїм успіхом, а принцеса зітхала: —О! Мій пастушок уже не прийде.

Кадр 25

Жан-Луї одержав першу квітку.

Кадр 26

—Чому ви не прийшли?—спитала увечері засмучена принцеса. —Я був дуже хворий, але завтра постараюся бути.

Кадр 27

Наступного дня пастух одяг срібний обладунок і гордо пройшовся перед усім королівським почтом. „Який благородний сеньйор!“— подумав король.—„Тільки йому я віддам свою доньку“.

Кадр 28

Жан-Луї знову переміг і одержав другу квітку.

Кадр 29

А принцеса Анн бентежилася дуже й дуже. —Я не наважуюсь з’явитися серед цих лицарів,—сказав Жан-Луї,—я бідний хлопець. Але завтра спробую прийти.

Кадр 30

Другого ранку він з’явився в замку одягнений у золото. Король був вражений. „Ніколи я не зустрічав такого благородного сеньйора!“ І цього разу Жан-Луї одержав квітку.

Кадр 31

Увечері принцеса Анн прийшла до пастушка в сльозах. —Ви так і не з’явилися в замку. А я мріяла вийти за вас заміж. —Завтра я все вам поясню,—пообіцяв Жан-Луї.

Кадр 32

Наступного дня пастушок завів принцесу до будинку першого велетня і показав три горщики з квітками, які він виграв.

Кадр 33

А потім показав ще два будинки—срібний і золотий. Принцеса не вірила власним очам. —Друже, ви куди багатіший, ніж я.

Кадр 34

Разом вони поспішили до короля. Вислухав той розповідь про незвичайні пригоди юнака і радо віддав йому свою доньку.

Кадр 35

кінець редактор Кучера І. Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР 1982 р. Ціна 30 коп.