Иван Королевич

Кадр 1

ИВАН КОРOЛЕВИЧ Закарпатська казка Художник О.Кохан

Кадр 2

Казка начинається із бідного хлопчини, котрий не мав ні батька, ні матері. Коли дійшов він сімнадцяти років—газда за рік служби дав йому, крім їжі, ще й телицю.

Кадр 3

Хлопець пив стільки свіжого молока, що став міцним легнем. Надумав він кинути службу і піти в мандрівку.

Кадр 4

Йде хащами й пустами. Раз бачить—на скелі стоїть чоловік і тре камінь на порох. Назвався він Сучикаменем, а хлопець—Королевичем, так йому сподобалось.

Кадр 5

Вирішили вони силами помірятися. Сучикамінь вдарив Королевичем у землю—заглибив його до колін, а Королевич кинув Сучикаменем—заглибив аж до пояса. Витяг його й каже: —Будьмо побратимами і не розлучаймося.

Кадр 6

Ідуть вони лісами. Чують великий тріск. Дивляться— якийсь чоловічисько рівне дерево кривить, а криве виправляє. Звали його Кривихаща.

Кадр 7

Визав і його Королевич поборотися. Кинув Кривихаща Королевича і загнав у землю аж до пояса.

Кадр 8

Розсердився Королевич, вискочив: — Ну, держися добре!—крикнув Кривихаці. І коли ним раз гупнув у землю, загнав до підплеч. Витяг його, та й побраталися.

Кадр 9

Пішли по світу троє. Королевич серед них за старшого. Ідуть лісами, горами. Приходять на одну полонину. Стоїть хата з дверима відчиненими, а ніде живої душі. Лише три рушници висять на стіні.

Кадр 10

Переспали ніч. Уранці Королевич з Кривихащею пішли на полювання. Скоро принесли до хати убитого вепра і знову пішли в хащу.

Кадр 11

Сучикамiн варить їм полуденок: поставив на ватру цілий котел м’яса. Та в одинадцять годин з’явився якийсь дід iз бородою на два метри, назвався Ногти-бородою i попросив через поріг його пересадити.

Кадр 12

Сучикамінь пересадив діда через поріг і положив на піч, щоб зігрівся. Дав йому поїсти м’яса, а той ще просить. —Більше не можу дати, бо нас троє,—відказав Сучикамінь. —Я з’їм оте м’ясо на твоєму череві та з хребта виріжу ремінь,—каже Ногтиборода.

Кадр 13

Сучикамінь поставив варити друге м’ясо. Скоро вернулися Королевич та Кривихаща. Ганьбився він сказати побратимам правду.

Кадр 14

Переспали ніч. Тепер Сучикамінь йде полювати з Королевичем. Дома зостався Кривихаща. Те саме й з ним сталося. Прийшли додому побратими, а полуденка нема. Сучикамінь знає, чого так, мовчить.

Кадр 15

Кинув Ногтиборода Сучикаменя на землю, взяв котел в вогню і висипав гаряче м’ясо йому на голе черево. І те м’ясо з’їв. А потім перевернув хлопа догори хребтом і видер ремінь на три персти. Сам зібрався, пішов геть.

Кадр 16

На третій день зостався вдома хазяйнувати Королевич. Приходить дідок і просить пересадити його через поріг. —Перелазь сам,—відказав Королевич. Просить Ногтиборода їсти. —М’яса тобі не дам, на м’ясо є люди. —Я з’їм оте м’ясо на твоєму череві, а із хребта видеру ремінь,—відказав дід.

Кадр 17

Королевич схопив Ногтибороду і витяг дідика за хату. Розколов сокирою бука і прищепив розколиною дідову бороду.

Кадр 18

Вернувся до хижі та й ладить полуденок. Приходять побратими—м’ясо вже готово. Пообідали вони.

Кадр 19

Вийшли надвір, а там, де лежав бук, нічого нема: дід бородою потяг і бучиться. Королевич злякався: —Браття, збираймося за дідом! Той може нас ізжити зі світу!

Кадр 20

Ідуть вони слідом, бо бук наробив борозни. Прийшли до самого царського палацу—а цар дуже плаче, бо Ногтиборода узяв його три доньки.

Кадр 21

Ідуть далі. Приходять до одної ями, а Королевич каже: —Ідіть принесіть гвіздя, дощок і дві тисячі метрів мотуззя. Змайстрував він колиску і вирішив спуститися у підземний світ, а браттям звелів поклястися, що будуть чекати й витягнуть його нагору.

Кадр 22

Вони поклялися. Спустили його в землю… А під землею Королевич знайшов дідову хижу. Заходить, а дід на печі курить залізну люльку.

Кадр 23

Порубав він діда шаблею і склав порубаного в бочку. Сам рушив по кімнатах. Заходить до одної, а там царська донька шиє на машинці. А машинка така: скільки собі задумаєш, стільки вона зшиє. Королевич розібрав машинку і склав у торбинку.

Кадр 24

Заходить він до другої кімнати, а там царська донька вишиває квіти. — Що то за голка?—питає Королевич. — То голка така: що задумаєш, те вона й пошие. Королевич взяв до торби й голку.

Кадр 25

Заходить він у третю кімнату. А тут царська донька ножицями крає полотно. — Що то за ножиці?—питає Королевич. — То ножиці такі: скільки собі задумав, стільки і покраєш. Взяв і ножиці. А потім зібрав царських доньок, пішов з ними до ями.

Кадр 26

Поклав старшу царівну в колиску і дав знак, аби тягли. Витягли нагору—одну, другу, третю. Тоді Сучикамiнь з Кривихащею порадилися i вiрiшили Королевича підтягти до половини ями та й пустити униз, бо він молодшу царівну в жони собі візьме.

Кадр 27

Але Королевич вгадав наперед думки побратімів. Поклав у колиску камінь і гукнув, щоб тягнули. Витягли вони до половини, а далі пустили. Королевич і побачив їх вірність.

Кадр 28

Думає, як вийти? Вернувсь він і йде тою дорогою, куди заходив Ногтиборода. Тут пустився вогняний дощ! І чує Королевич на дереві писк. Виліз на бука—а у гнізді троє змієнят. Розгорнув свого плаща і накрив їх від вогню, а сам сховався.

Кадр 29

Прилетів Змій і каже: —Який подарунок хочеш за те, що ти врятував моїх дітей від вогню? —Хочу, аби ти мене виніс на землю. —Я винесу, якщо даси мені дванадцять буйволів, дванадцять печей хліба, дванадцять бочок вина.

Кадр 30

Узяв Королевич усе в хаті Ногтибороди. Приніс Змієві, поклав йому на хребет ще й бочку із порубаним Ногтибородою. І полетіли вони вгору. Коли були від землі якісь дванадцять метрів, харчі уже вийшли, а Змій просить їсти. Королевич подав йому бочку з Ногтибородою. І Змій вилетів нагору.

Кадр 31

Попрощався з ним Королевич. Йде собі у місто, але має дуже бідний вигляд: оброслий і обідраний. Заходить у місто, а там живе один кравець. Взяв він Королевича за помічника.

Кадр 32

Завели його в кімнату, а тут було полотна на півтора року. Королевич на вечір замкнувся, поставив машинку, котра сама шила, вийняв ножиці, котрі самі краяли. Він усе пошив за одну ніч. Побачив це кравець і пустив чутку по світу, який у нього помічник.

Кадр 33

Дізналися про це царські доньки і принесли шити сорочки женихам на весілля. Пошив він красні сорочки на Сучикаменя і на Кривихащу. І його позвали на весілля.

Кадр 34

Тим часом Королевич уже прибрався, поголився. Прийшов до царського палацу і сам—як жених. Упізнали його побратими і дуже злякалися. Королевич нагадав їм, як вони порушили клятву.

Кадр 35

Царські доньки посвідчили, що то він їх визволив. | Королевич був уже у великій славі. Він узяв собі за жінку молодшу царівну й лишився на царстві.