Федорино горе

Кадр 1

К ЧУКОВСКИЙ ФЕДОРИНЕ ГОРЕ

Кадр 2

Скаче сито по полях, А корито по лугах.

Кадр 3

За лопатою мётла Вздохж по вулиці пішла.

Кадр 4

А сокири, сокири Так і сиплються згори. Ізлякалася коза, Затремтіла, як лоза : — Що там сталося? Що за знак? — Не збагну собі ніяк!

Кадр 5

Мов та чорна, мов залізна та нога, Подалася, пострибала кочерга. І помчалися по вулиці ножі: – Ей, держи, держи, держи, держи, держи!

Кадр 6

І каструля на бігу Закричала-утюгу: — Я кочусь, кочусь, кочусь І ніяк не зупинюсь!

Кадр 7

Ось 1 чайник на кофейником біжить, Дзеленчить, і деренчить, і торохтить… У ноги біжать, покрикуючи, Через ями та калюжі перескакуючи.

Кадр 8

А за ними блюдца, блюдца — Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля! По донек по вулиці несуться — Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля! На склянки — дзінь-ля! — натикаються. І склянки — дзінь-ля! — розбиваються.

Кадр 9

— Бижитъ сковорода біля води: — Ви куди? куди? куди? куди? А усiдъ скакали Кухлi та бокали, Тацi i графини Посеред стежини.

Кадр 10

Стіл валянув з віконця з усіх ніг — І побіг, побіг, побіг, побіг… А на тім столі, Наче вершник у сідлі, Самоварницько сидит І гукає, і кричить: — Утікайте, ховайтесь, рятуйтеся! — І залізну трубу: — Бу-бу-бу! Бу-бу-бу!

Кадр 11

А за ними слідом з двору Баба гониться Федора: — Ой, ой, ой! Бий вас град! Повернітеся назад!

Кадр 12

Та сказало їй корито: — На Федору я сердите! — І сказала кочерга: — Я Федорі не слуга!

Кадр 13

А фарфорові блюдца Из Федири всі сміються: — Ти не каич нас і не жади, Ми не вернемось сюди!

Кадр 14

Тут Фёдорины коти Розчепурили хвости, Подались шолуху в путь, Щоб той посуд повернуть:

Кадр 15

— Чом, дурні ви тарілки? Пострибали, мов білки? Скором бігать за воротами! Ми пробиями жворотами! Он рівчак на повороті, Ви потонете в болоті. Не тікайте, почекайте, Повертайтеся назад!

Кадр 16

Тарiлки ж бiжать, смiються, А Федорi не даються: — Краще-в полi пропадем, До Федори не підем!

Кадр 17

Мимо бігла курка сміла І той посуд перестріла: — Куд-куди! Куд-куди! Відкіля ви і куди?

Кадр 18

Посуд їй відповідає: — В баби нам життє немає, Не любила нас вона, Била, била нас вона, Запилила, закоптіла, Занедбала нас вона! — Куд-кудах! Куд-кудах! Жить було вам просто жах!

Кадр 19

— Так, — промовив мідний таз, — Подивися ти на нас: Ми поламані, побиті, Ми пом’янами обліті. Глянь у дівку, що у баби, Завелися в діжці жаби.

Кадр 20

А заганяв лише в небер Тьма-тарганів там тепер. Ось тому-то ми від баби Утекли, немов од жаби. І гуляєм по полях, По болотах, по лугах, До бабури-нечепури Не повернемось!

Кадр 21

І побігли вони на узлісся, Через пні, кущину подалися. А баба зосталась одна, І плаче, і плаче вона. Сїла б Федора за стіл, Він також помчав шо є сил. Зварила б хоч капусник, Та каструлі не знайде ніяк. Весь посуд утік — дожени! — Зостались самі таргани. Ой, горе Федорі, Горе!

Кадр 22

Мчится посуд вперед і вперед, По болотах побіг, в очерет.

Кадр 23

1 чайник сказал утюгу: — Не можу вже йти по лугу. — І заплакали блюдца: — Чи не краще б вернуться?

Кадр 24

І заридало корито: — Я розбите укрий, розбите! Та баюдиє гукнуло в той час: — Ой, доганяє хтось нас!

Кадр 25

І бачать: за ними із темного бору Ідешкандибає Федора.

Кадр 26

Та тільки стряслась дивина: Стала добріша вона. Тихо за ними іде І тісню тихеньку веде:

Кадр 27

— Ой ви бідні, ви сирітки мої, Утіхи і сковорідки мої! Повертайтеся додому в цей же час, Я водою з джерела помию вас, Я почищу вас пісочком, Я обдам вас кип’ятком, І ви будете і знов Снятьь — сонечко немов!

Кадр 28

А тарганів тих поганих геть я виведу, Прусаків і павуків усіх я вимету! Мовила качалка: – Ой, Фєдору жалко.

Кадр 29

І сказала чашка: — Плачебідолашка!

Кадр 30

І сказали блюдца: — Треба б повернуться!

Кадр 31

І сказалі утюгі: — З нею ми не порого!

Кадр 32

Довго, довго цілувала, Милувала їх водя, Поливала, умивала, Полоскала їх вона.

Кадр 33

— Вже не буду, вже не буду Я свій посуд обража́ть, Буду, буду його всюди Любить, і поважа́ть!

Кадр 34

Засміялися каструлі, Самоварів моргнули: — Ну, Федоро, шо ж, — гаразд, Простимо на перший раз! —

Кадр 35

Полетели, Зазвенели До Федоры — до плиты! Стали жарить и пекти, Будут, будут у Федоры i млинцы, i пироги!

Кадр 36

А мітла, мітла, мітла, мітла Запігала, забуяла, замела. Ні пилинки у Фєдори не зоставила.

Кадр 37

І обрадовались блюдца — Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля! І танцюють, і сміються: "Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!"

Кадр 38

А на білій табуреточці Та на вишитій серветочці Самовар стоїть, Наче жар горить; Пижкотить він, на бабу поглядаючи: — Я Федоронці дарую, Чаєм з цукром почастую. Призволяйся, Федоро Єгорівно!

Кадр 39

КІНЕЦЬ ХУДОЖНИК Е. АНТОХІН РЕДАКТОР Т. ПРУДНІКОВА

Кадр 40

Корней Чуковский ФЕДОРИНО ГОРЕ Рисунки Б.Калаушина

Кадр 41