Дикий козлик

Кадр 1

Дике Козеня

Кадр 2

Юрій Збанацький — людина з гостро відчутним покликанням письменника й невтомністю громадського діяча. У роки Великої Вітчизняної війни він командує спочатку партизанським загоном, а пізніше — великим партизанським з’єднанням імені Щорса. Батьківщина достойно віддячує своєму синові — присвоює йому звання Героя Радянського Союзу.

Кадр 3

Юрій Оліферович пише для дітей, тому що безмежно любить їх, як втілення всього чудового і неповторного на землі, як майбутнє людства. І, відчуваючи велику відповідальність за кожне слово, добирає для розмови з ними значні, вагомі теми, висвітлює їх правдиво, цікаво, зважаючи на інтереси і запити дітей, пам'ятаючи про те, що кожна книжка повинна будити у читачів добрі почуття.

Кадр 4

Про трагічні дні й ночі тимчасової окупації української землі фашистськими загарбниками, про високий духовний світ радянських людей, їх непохитну віру в перемогу та боротьбу проти фашистів в тилу у ворога схвильовано розповідав він у багатьох своїх творах. Один з них — „Дике козеня“.

Кадр 5

З перших же рядків оповідання автор вводить нас у вир запеклих боїв. „Фашисти пішли на партизанів великими силами, стріляли з гармат, повзли танками, бомбили з літаків“.

Кадр 6

Оскаженілі гітлерівці зустріли відчайдушний опір партизанів. „…партизани не пропускали їх у ліси ні на крок“.

Кадр 7

Тодi фашисти вилили на ліс iз літакiв якусь горючу рiдину.

Кадр 8

Відразу високі сосни спалахнули, як свічки. За якусь годину зайнявся величезний ліс.

Кадр 9

Треба було відходити.

Кадр 10

Тільки „кілька чоловік нас, партізанів, знайшли притулок на невеличкому болоті. Воно майже висохло від спеки, але все ж тут залишилося трохи води“.

Кадр 11

Ми припали до земли.

Кадр 12

Из страшним тріском на нас насувалася лісова пожежа. Навкруги лютував пекельний вогонь. На очах величезні дерева в одну мить охоплювались червоним полум’ям, тремтіли і пручалися, немов жива людина.

Кадр 13

У повітрі стояв нестерпний сморід і жара — дихати було важко. Від густого, чорного диму стало аж темно.

Кадр 14

Звідкіля воно з’явилося — так ніхто з нас і не помітив. Ми очам своїм не повірили, коли побачили біля старого партизана Токаря маленьке, червоне, як жарина, дике козенятко.

Кадр 15

Воно довірливо підійшло до Токаря, а він неквапливо пригорнув його до грудей.

Кадр 16

Маленька кізонька на тонісіньких, як олівці, ніжках дрібно тремтіла всім тілом, сумовитими очима дивилася на пожежу. — І тобі немає місця, бідненька, — промовив партизан, ніжно гладячи лискучу руду спинку.

Кадр 17

Лісова пожежа підійшла до самого болота. На очах згорнулася листя вільхи і висихала, мов на велетенській черені, висока болотяна трава. Ось-ось і вона спалахне.

Кадр 18

Уважно подивившись, я помітив, що ліс у тому місці, звідки починалася пожежа, вже перегорів. Дерева стояли мертві, чорні від сажі та кіптяви. Тільки на землі ще палало суччя, догоряла трава та окремі кущі.

Кадр 19

З одного краю враз спалахнуло болото. З гадючим сичанням і тріскотом насувався вогонь.

Кадр 20

Я наказав своим товарищам выкупатись у багнюцi з голови до нiг.

Кадр 21

Старий Токар швиденько посадив козеня у свій речовий мішок, закинув його за плечі і тільки потім занурився у багно.

Кадр 22

Через хвилину один за одним ми бігли мертвим, вигорілим лісом, задихаючись від спеки і смороду. Пекло в обличчя й руки, але нас рятував мокрий одяг. Його поки що вогонь не брав.

Кадр 23

Згодом просуватися стало легше. Все рідше зустрічалися палаючі дерева, рідше горіли вогнища з хмизу, дим ставав не таким їдким і густим.

Кадр 24

Позад усіх стомленою ходою пробирався Токар. З його речового мішка інколи виглядала маленька голівка, і перелякані очі козеняти хмурились від жаху.

Кадр 25

Зупинились, зібрались до гурту. — Як ваше козеня, товаришу Токар? — Сидить смирно. Мене взагалі тварини люблять, — усміхнувся старий партизан.

Кадр 26

Ми підійшли до шосе. Вже давно зайшло сонце, та навколо було ще видно від далекої заграви лісових пожеж.

Кадр 27

Фашисты, якi охороняли шосе, ніяк не чекали, що з вигорлого лісу можуть з’явитись партизани.

Кадр 28

Вони відкрили стрiлянину лише тоді, коли ми ввірвались в їхні траншеї.

Кадр 29

Швидко замовкли ворожі кулемети.

Кадр 30

Раптом Токар упав на обочині шосейної дороги. — Що з вами? — крикнув я, підбігаючи до нього. У відповідь — тільки приглушений стогін.

Кадр 31

За якусь хвилинy ми перенесли пораненого в ліс…

Кадр 32

Зупинилися в молодому негустому дубняку.

Кадр 33

Старий Токар важко дихав, стогнав. Треба було перев’язати рану.

Кадр 34

Він лежав на боці, згінувшись, а з-за його спини з речового мішка виглядала маленька голівка, здивованими очиматами дивилась на живий зелений ліс.

Кадр 35

Пораючись бiля важкопораненого, ми забули про козеня.

Кадр 36

Нараз старий партизан широко відкрив очі. — Випустіть…,— прошепотів він.— Хай біжить.

Кадр 37

Ми зрозуміли його. Я обережно витяг з мішка козенятко. Токар широко відкритими очима дивився на маленьку покірну тваринку.

Кадр 38

Коли я поставив козеня на тоненькі ніжки й випустив з рук, воно ще якусь хвилину стояло нерухомо.

Кадр 39

— Иди, — ледве чутно прошепотiв партизан.

Кадр 40

Козенятко наче тільки й чекало цього наказу. Воно враз зірвалося з місця, стрибнуло раз-другий і, мов легке полум’я, погасло серед кущів.

Кадр 41

Услід йому немигаючим поглядом відкритих очей назважди задивився наш хороший друг, наш незабутній товариш, старий бувалий партизан Токар.

Кадр 42

Подумайте і дайте відповідь на запитання: 1. Які думки і почуття у вас виникли після ознайомлення з героями оповідання „Дике козеня”? 2. Порівняйте оповідання „Лось” Є. Гуцала з оповіданням „Дике козеня” Ю. Збанацького. 3. Пригадайте цікавий випадок з вашого життя, пов’язаний із збереженням, продовженням життя тварин. 4. Що є спільного і відмінного в оповіданнях „Лебідь”, „Маяк”, „Ласунка”, „Засівач” (збірка „Крилатий гонець”)? 5. Вдумайтесь у слова українського письменника Михайла Чабанівського: „Є багатства, яким і ціни не складеш, я маю на увазі красу природи. Краса природи — це цілюще повітря, яке живить серце і думку людини, яке спонукає її до активного діяння в ім’я добра, надає сил у боротьбі за наші світлі комуністичні ідеали. Чим щедріша навколишня природа, тим щасливіші люди”.

Кадр 43

КІНЕЦЬ Над діафільмом працювали: автор О. ГОГЛЮВАТА кандидат філологічних наук консультант Н. ВОЛОШИНА редактор Л. КОРВАЦЬКА художники Ю. ВОЄВОДА, С. ГОНЧАРЕНКО оформлення В. АНДРЄЄВОЇ Укркінохроніка, Київ-133, Щорса, 18 Держкіно УРСР БФ 45463 1982 р. Ціна 20 коп.